Тут "…все Европой дышит, веет"

    Розбудові Одеси з 1794 р. передували російсько-турецькі війни ІІ половини XVIII століття, в результаті яких від панування Османської імперії були звільнені землі Північного Причорномор'я. "Битва при Кагулі", "Чесменська битва", "Битва при Кінбурні". "Штурм Очакову" - це неповний ряд баталій, що знайшли відображення в друкованій графіці XVIII ст.
     Завдяки вмілому командуванню генералів П. Румянцева, Г. Потьомкіна і О. Суворова, адміралів Г. Спиридова і Ф. Ушакова армією і флотом було здобуто ряд блискучих перемог.
     Українські козаки брали активну участь у визволенні краю від турецьких загарбників, свідченням цього є оригінальні документи - атестати.
     Знаменною сторінкою в історії краю був штурм османських укріплень Хаджибею в ніч з 13 на 14 вересня 1789 р. Ця операція була здійснена передовим загоном генерал-майора І. де Рібаса, які входили до складу корпусу, очолюваного генерал-поручиком І. Гудовичем.
     При штурмі фортеці відзначилися не тільки регулярна піхота, а й чорноморські козаки під проводом отаманів З. Чепеги і А. Головатого.
     Остання війна Росії з Туреччиною в XVIII столітті завершилася Ясським мирним договором 1791 р. Почався період заселення і господарського освоєння краю. 27 травня 1794 р. було видано рескрипт Катерини II, який стверджував проект і план міста Гаджибею (автор проекту Ф. де Волан). Керівництво будівництвом військової гавані і купецької пристані покладалося на адмірала І. де Рібаса, "под надзиранием А. Суворова".
     22 серпня 1794 р. в урочистій обстановці були забиті перші палі порту і закладені перші камені Одеси, як стало незабаром називатися місто.
     Збільшенню населення сприяв приплив різномовних і різноплемінних переселенців з інших районів України, Росії, країн Західної Європи. Серед них були купці і майстрові, художники і будівельники. Розвитку міста сприяв заснований Указом Олександра I від 16 квітня 1817 р. статус порто-франко (італ. - вільна гавань).
    У 1859 р. статус порто-франко було скасовано, так як він вже стримував розвиток промисловості.
    Згодом Одеса стає найбільшим портом, котрий не має серйозних конкурентів на Чорному та Азовському морях. Морські перевезення в ті роки здійснювалися в основному вітрильними суднами. У 1828 р. до Одеси був приписаний перший торговий колісний пароплав "Одеса", побудований на Миколаївських судноверфях. До початку 50-х років XIX ст. до порту було приписано 12 парових судів, які здійснювали регулярні рейси по лініях Одеса - Константинополь, Одеса - порти Дунаю, Одеса - порти Криму і Кавказу.
     Одеса як місто-порт в середині XIX в. стала центром транзитної і посередницької торгівлі країн Європи, Близького і Середнього Сходу. Через неї проходило 37% всього хлібного експорту Російської імперії і близько 60% - півдня країни. Через Одеський порт, крім зерна, вивозилися шерсть, шкіра, худоба, канати, а ввозилися цитрусові, кава, масло, напої. Зростаючий вантажообіг вимагав постійного проведення будівельних робіт в порту.
     Історичною подією не тільки для Одеси, а й для всієї України стало відкриття в 1865 р. залізниці Одеса - Балта. Завдяки будівництву залізниці, Одеса була з'єднана з центрами промисловості, торгівлі і товарного землеробства інших регіонів.
     На початку XX ст. Одеса вже була великим торговим і промисловим центром міжнародного значення. Підтвердженням тому стала художньо-промислова виставка, що проходила в Олександрівському парку в 1910-1911 рр.