"Від Рішельє до Маразлі"

    Вчені, музиканти, артисти, художники, письменники зіграли в становленні і розвитку Одеси не меншу роль, ніж промисловці, будівельники, банкіри і купці. Перші державні навчальні заклади в місті з'явилися ще при Рішельє. Це були парафіяльне і повітові училища, як перші два ступені комерційної гімназії.
     У 1817 р. був заснований ліцей, згодом названий Рішельєвським.
     Велику симпатію і повагу у всіх прогресивних верств одеського товариства викликав М. Пирогов. Він, будучи в 1856-1858 рр. попечителем Одеської навчальної округи, зміг обгрунтувати в своїх доповідних записках до Петербургу необхідність реорганізації Рішельєвського ліцею в університет. Хоча план такої реорганізації виник ще в 40-ті роки ХІХ ст. при попечителі навчальної округи Д. Княжевичі, але здійснився він тільки в 1865 р. за Височайшим указом. У заснованому університеті були відкриті три факультети: історико-філологічний, юридичний і фізико-математичний. В різний час в університеті викладали такі вчені, як І. Мечников. І. Сєченов,, Ф. Успенський. К. Брун, А. Ковалевський, К. Добролюбський і багато інших.
    Викладачі університету були членами наукових товариств: Новоросійського товариства натуралістів, Історико-філологічного товариства, Бібліографічного товариства, а також Одеського товариства історії та старожитностей.
     Серед навчальних закладів, що мали професійну спрямованість, виділялося Одеське художнє училище. Воно було створено в 1889 р. на базі Малювальної школи Одеського товариства заохочення витончених мистецтв і перебувало у віданні Петербурзької Академії мистецтв.
     Викладачі та багато колишніх випускників школи стали членами створеного в 1890 р. Товариства південноруських художників, яке влаштовувало виставки та видавало каталоги, на які завжди жваво реагувала преса.
     Ім'я художника Киріака Костянтиновича Костанді невіддільне від Одеської Малювальної школи і тим більше від Товариства південноруських художників, головою якого він був з 1902 по 1921 р.
     Одеса завжди привертала увагу не тільки художників, а й письменників, поетів. Деякі з них поверталися в місто знову і знову. Але "грамоту на безсмертя міста", за словами поета В. Туманського, надав О. Пушкін, коли приїхав до Одеси в 1823 р.
     Дуже любив Одесу О. Купрін. Його твори "Гранатовий браслет", "Гамбрінус", "Поєдинок" створювалися в нашому місті. Олександра Івановича сучасники вважали любителем сильних вражень. Більшу частину з них він отримував в Одесі, коли навчався водолазної справі, або коли літав на аероплані разом з атлетом Іваном Заїкіним.
     В Одесі народилася велика поетеса Анна Ахматова (Анна Горенко); тут, розвиваючи пушкінські традиції, виник гурток "Зелена лампа", який відвідували Едуард Багрицький і Юрій Олеша. Прозу Одеси збагатила колоритна мова, образи і типи персонажів Ісаака Бабеля.
     Літературне життя Одеси творили і класики української літератури. Тут двічі бував Микола Гоголь. Твори Івана Франка і Лесі Українки друкувалися в газеті "Одеський вісник", журналах "Життя Півдня", "Південні записки", "Мить", альманасі "3 над хмар i з долин" і мали успіх у городян.
     Але будь-яка творча діяльність була б приречена на провал без підтримки меценатів-благодійників, якими завжди славилася Одеса. Серед них почесне місце займає Григорій Маразлі.
     Завдяки меценатству особливе місце в історії культури Одеси займало театральне життя. Майже з самого заснування міста тут стали з'являтися мандрівні театральні трупи.
     У 1809 р. за проектом петербурзького архітектора Ж. Тома де Томона був побудований перший Міський театр, і театральне життя закипіло...
     Серед ранніх значних виступів на одеській сцені відзначені гастролі високопрофесійної драматичної кріпосної трупи князя А. Шаховського, що мали великий успіх. Але незабаром в Одесі на довгий час встановилося панування італійської опери. У театралів 20-х-30-х років XIX ст. на устах звучали імена Каталані, Грізі, Замбоні, Мориконь і Тассістро.
     У 1837 р. влітку в Одесу з трупою Єрехіна приїхав Михайло Семенович Щепкін. Він буквально потрясав глядачів кожною із зіграних ролей - це і Городничий у "Ревізорі" - безсмертному творінні М. Гоголя, і Гарпагон в "Скупому" Ж.-Б. Мольєра, і Гаррісон в "Вона схиблена" А. Мельвиля.
     В історію театральної Одеси чудову сторінку вписали виступи корифеїв української сцени: М. Заньковецької, М. Кропивницького, І. Саксаганського, М. Старицького, М. Садовського.
     Музична історія міста асоціюється з іменами композиторів П. Чайковського, А. Рубінштейна, І. Римського-Корсакова, А. Глазунова, М. Лисенка, які приїжджали до Одеси; тут часто звучали їхні твори. В Одесі жив і творив український композитор і педагог П. Ніщинський. Багато зробив для знайомства одеситів з творчістю класиків музичного мистецтва диригент І. Прібік.
    На початку XX ст. одеська публіка, яка чекала з нетерпінням нової театральної постановки або концерту, після того як "Люм'єрівський потяг" увірвався в Одесу, стала проявляти підвищену увагу і до кінематографа. Тому так цікаві матеріали, що розповідають про діяльність в Одесі "Королеви кіно" Віри Холодної, кінорежисера П. Чардиніна та інших діячів зародження кіномистецтва.