Хрестити Київську Русь і проголосити християнство державною релігією припало князю Володимиру Великому.
     Християнство - одна з найпоширеніших релігій, тому хрещення у Києві 988 року русичів, стало поворотним пунктом у політичній та культурній традиції Київської Русі.
     Прийняття Київською Руссю християнства стало не тільки величним культурно-історичним явищем, але і тим фактором, який мав величезне політичне значення, надавши якісно новий статус Київській Русі, як держави в очах тогочасного цивілізованого світу, а також нову релігійну єдність для всіх східно-слов'янських племен.
     З часом, християнство стало не тільки офіційною ідеологією Київської держави, але й увійшло у побут і свідомість народу, і знайшло своє достойне місце у символах нової релігії - іконах.
     Ікона - назва, у християнській церкви, живописних зображень Ісуса Христа, Божій Матері та Святих. Походження ікони бере свій початок від першоджерел християнства.
     Колекція ікон Одеського історико-краєзнавчого музею, хронологічні рамки якої охоплюють три сторіччя, формувалася різними шляхами. В 1956 р. частину своїх експонатів, що знаходилися раніше у зібранні імператорського Одеського товариства історії та старожитностей, у тому числі і ікони, передав Одеський археологічний музей. Товариство, засноване у 1839 р., займалося пошуком та описом пам'яток історії і культури Півдня України. Члени Товариства передавали до його музею свої знахідки. В 1839 р., секретарем Товариства М.М. Мурзакевічем була подарована копія храмової ікони "Покрив Богородиці" (1836) з Нікополя.
    В 1879 р. в музей Товариства були передані ікони XVIII ст. з ризниці Покровської церкви с. Капулівка Катеринославського повіту: "Три святителі", "Одигітрія", "Св. Володимир" і "Таємна вечеря". З колишньої церкви с. Покровське в музей Товариства потрапили, окрім названої копії Покровської ікони, ікони "Моління про чашу", "Св. Миколай", "Цар Царем".
     В 1970-1980-х рр. характер надходжень дещо змінився. В Одеський історико-краєзнавчий музей надійшли ікони з напівзруйнованих покинутих храмів, що передавалися різними державними установами.
     Невелика за об'ємом колекція відрізняється сюжетною різноманітністю. Тут й ілюстрації до Нового Завіту, теми церковних переказів, житійної літератури канонічного і апокрифічного характеру, а також церковних свят.
     За типологічними ознаками іконографічну колекцію можна розділити таким чином: пам'ятки української школи (з поділенням за приналежністю до правобережної, запорізької народно-примітивної гілками), російської школи (з виділенням старообрядницької), а також зразки православного офіціозу, властивого для Росії кінця ХІХ - поч. ХХ ст.
     Вплив західноєвропейських живописних традицій епохи бароко відбився на українському іконописному мистецтві XVII-XVIII ст. двояко: з одного боку, релігійні сюжети (перш за все, теми Нового Завіту) ілюструвалися світськими по суті своїй, полотнами; з другого боку, звичні для православ'я образи, писалися в запозиченому стилі. Прикладом подібних явищ служать ікони "Моління про чашу" (XVIII ст.) і "Цар Царем з Архангелами Михаїлом і Гавриїлом" (XVIII ст.), на яких Христос увінчаний потрійною папською тіарою, Богоматір, Іоанн Хреститель і архангели, зображені в стилі пізнього бароко, а вся композиція прикрашена багатим рослинним орнаментом.
     На розвиток іконописної культури України ХVIII - ХХ ст. істотний вплив зробила також народно-примітивна школа. В період пов'язаний з існуванням Запорізької Січі, з особливостями її релігійного устрою, православна канонічність поєднується з рисами західноєвропейського бароко. Пізніше святковість і парадність йде, поступаючись місцем підкресленій строгості, яка змінюється крізь призму представлень художників-іконописців, часто непрофесійних. В умовах нашого регіону цьому сприяла і традиція старообрядницьких ізводів, що склалася на той час.
    До старообрядницьких ікон кін. ХІХ - поч. ХХ ст. відносяться такі ікони, як "Покров", "Св. Миколай" та "Розп'яття".
    Християнські реліквії, що представлені на виставці, приуроченій до 1030-річчя хрещення Київської Русі - України, і які стали частиною культурного надбання та свідоцтвами історії народу України, сприятимуть підвищенню духовного і естетичного рівня відвідувачів музею.

Експонування виставки "Світло Віри": з 18 липня по 01 листопада 2018 р.
за адресою: вул. Гаванна, 4, Одеський історико-краєзнавчий музей.
щоденно, з 10.00 до 17.00, вихідний день - п'ятниця.
Телефон для довідок: (048) 726-26-08, 722-84-90.