НОВОСТИ



Управління культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини
Одеської обласної державної адміністрації

Одеський історико-краєзнавчий музей

Виставка "Берегине моя - українська хустка"
З особистої колекції Олени Кобилюк (м. Подільськ)


     Хустка - це невід'ємна частина української культурної спадщини. Важливим головним убором української жінки завжди була хустка. Її можна поставити поряд з традиційною білою сорочкою. А ось що вражає, так це багатофункціональність хустки. Крім того, що вона була елементом вбрання, вона ще мала ритуальне, обрядове (використовувалася на весіллі, хрестинах), побутове (з старих хусток робили торби, зберігали в них насіння), навіть лікувальне значення (наприклад, при болі в спині обмотували поперек теплою хусткою).
    Юнаків на проводах в армію матері обов'язково перев'язували хустками. Вважалося, що ця хустка збереже від усіх негараздів. Коли до дівчини приходили свататися, то вона мала винести судженому хустку на знак згоди, що виходить заміж по любові. На весіллі і донині збереглася традиція три рази покривати цим головним убором наречену, що означає її перехід у статус заміжньої жінки. Хустки також мали різний розмір: маленькі були більш повсякденними, великі одягалися на голову, а на грудях закручувались, щоб було тепло. Якщо жінка несла маленьку дитину, то вона закутувала і її, і себе. Колись було безліч способів пов`язування хусток. Її якість і колір могли розповісти про жінку майже все. Це була інформація про її вік, сімейний стан, соціальний ранг і статок. Пов`язуванням хустки жінка могла розповісти про свої мрії і про таємні побажання.
     На виставці "Берегине моя - українська хустка" представлені речі з особистої колекції директора Подільського міського краєзнавчого музею Олени Кобилюк. Споконвіку, в українських землях хустка була реліквією, що передавалась із покоління в покоління. Так було і в родині Олени. Вона щаслива, що володіє чималою колекцією хусток, які дісталися від її бабусь. Вони були сестрами, родом з Окнянщини, з села Гавиноси. Пережили тяжкі часи двох голодоморів. Залишилися сиротами. Потім війна. Не дуже любили ділитися спогадами, але одного разу бабуся розповіла такий випадок: коли стало зовсім нічого їсти, поміняла матусину святкову хустину на скибочку черствого хліба, який вони з сестрою декілька днів їли по крихітці. Все життя важко працювали в полі на нормі і вдома по господарству, і на Донбаських шахтах. А хустки, так чи інакше, супроводжували їх впродовж усього життя. Найчастіше використовували під низ білі бавовняні, а поверх вовняні квітчасті. З часом їх ставало все більше і більше, тільки от прикро, що носити було ніколи і, в принципі, нікуди. Багато хусточок нові-новесенькі так і залишилися не вдягненими, у скрині. Зараз колекція бабусиних хусток своїм різнобарв'ям буде радувати не тільки сім'ю Олени, але й відвідувачів музею "Степова Україна" - відділу Одеського історико-краєзнавчого музею.


Відкриття виставки "Берегине моя - українська хустка" відбудеться 26 червня о 13.00,
у Музеї "Степова Україна" (відділі Одеського історико-краєзнавчого музею),
за адресою: вул. Ланжеронівська, 24-а.
Експонування виставки: з 26 червня по 25 жовтня 2019 р.
Тел. для довідок: 722-48-67; 722-21-10; 726-26-08.
































           
 

Интернет реклама УБС

Интернет реклама УБС

Интернет реклама УБС
© Автор интернет-проекта: Рыбников Александр