|
|
 
 
 
|
ВІСНИК Одеського Історико-Краєзнавчого Музею (випуск 10)УДК.371.233.4 В. Карасенко Музейна педагогіка для батьків. Шляхи вирішен- ня проблеми екскурсійного обслуговування Сімейних груп в музеї історії запорозького козацтва (м. Запоріжжя, о. Хортиця) (скачать pdf) Анотація: В статті розглядаються "плюси" і "мінуси" масового відвідування музеїв, шляхи вирішення освітньо-виховних та рекреаційних задач музею через створення буклетів-путівників для батьків, вказує на соціальне значення сімейних екскурсій типу "батьки-екскурсоводи". Ключові слова: екскурсійна діяльність, функції музею, позашкільна освіта, сімейне виховання, Хортиця. Музеї працюють для відвідувачів - це безперечно. Так склалось, що освітньо-виховну діяльність музеїв пов'язують з освітньо-виховною діяльністю школи, а саме, зі шкільною програмою. 70 % відвідувачів Музею історії запорозького козацтва (м. Запоріжжя, о. Хортиця) - це діти в складі шкільної групи. В екскурсійний період (квітень-червень, вересень-листопад) за день в музеї обслуговується близько 40 груп по 30-35 осіб в кожній . Таке масове відвідування музею нагадує традиційну класно-урочну систему, яка виникла як відгук на абсолютно конкретну потребу: позбавити світ від безграмотності - і тепер не відповідає потребам часу. Сучасне суспільство вимагає розвитку індивідуальності, а не стандартних навичок, ставить творче мислення вище за наслідування зразку. Що ж стосується музеїв, то таке масове окультурення населення спостерігалось в 20-ті та 80-ті роки минулого століття. Перевага масового відвідування музею в чіткості і упорядкованості обслуговування. Такий потік екскурсантів нагадує великий конвеєр з потужною пропускною здатністю, дешевизною витрат і певними грошовими надходженнями. Здається, все гаразд: "І вовки ситі, і вівці цілі". Але це тільки на перший погляд. У вихідні дні зали музею переповнені батьками з дітьми різного віку. Нажаль, більша частина батьків просто не можуть нічого розповісти дітям. Сімейне відвідування музею обмежується фразами батьків: "Це гармата, з неї стріляли", "їди но, глянь, які гроші були!". Дорослі прилучаються до групи, а їх маленькі діти намагаються терпляче мовчки слухати екскурсовода. Не всі можуть замовити екскурсію, не завжди вистачає екскурсоводів. Ще один важливий момент: як і всякий конвеєр, така система добре працює лише тоді, коли йде стандартний матеріал, якщо ж з'являється "штучний товар", система стопориться, або ж цей "товар" ламають. Що відбувається з дитиною, яка мислить "по-іншому", не встигає за розповіддю екскурсовода, якщо, скажімо, у дитини домінує образне, кінестетичне, а не вербальне сприйняття? Система масового відвідування музею "вибраковує" їх. Таким чином, час проведений в музеї в складі шкільної групи є фактично втраченим. Гірше за того, така практика може вбити інтерес до музею, зруйнувати відношення до нього як до "храму Муз". Слід також враховувати те, що загальний процес візуалізації, який проявився в значному збільшенні зорової інформації привів до того, що сучасна дитина почала не помічати того, що могло вразити в дитинстві їх батьків. Основна виховна задача музею - формування музейної культури - вміння оцінювати музейний предмет, як частину історії минулого і сучасного . Наша мета: ввести музей в сферу життєвих інтересів дитини, навчити його розглядати музей, як джерело знань і як місце для відпочинку, де навчання і розваги складають дві сторони одного процесу - осягнення різноманітності культурно-історичного надбання минулого. Ключовим завданням стає пошук таких способів роботи з відвідувачами музею, які б враховували індивідуальні особливості дитини, були б безболісними для його психіки, наприклад, індивідуальним вибором темпу і порядку навчання, а також з урахуванням образу життя та режиму життєдіяльності, як самої дитини, так і сім'ї в цілому. Ніхто не знає дитину так, як її батьки! Саме тому з'явилась думка розробити так звані "сімейні екскурсії без екскурсоводу" по типу "батьки розповідають своїм дітям" і видати їх у вигляді буклетів-путівників. Задача буклету-путівника: допомогти батькам цікаво і правильно показати експонати, зв'язано розповісти про події історії, які вони тут представляють. Перевага такої "надрукованої" екскурсії в тім, що батьки можуть читати її в зручному для їхньої дитині темпі, текст можна повторити ще раз, прослухати повторно те, що не зрозумів, не запам'ятав, або дуже сподобалось. Таких путівників має бути серія. Кожний з них буде маленькою тематичною екскурсією, написаною у формі діалогу з заочним екскурсантом, в доступній, ненав'язливій формі, яка залишить місце і для роздуму, і для уяви, і для відповіді на поставлені питання. Кожна така "подорож в минуле" стосується певної групи музейних предметів, від яких тягнеться ниточка до характеристики епохи, до психології людини певного часу, її системи цінностей. В кожному з путівників буде розміщено звертання до батьків. Адже саме вони повинні допомогти дитині: прочитати текст, слідкувати за читанням, розгляданням вітрин, шукати відповідь, розмірковувати, фантазувати. Передбачена також самостійна робота дітей: відповіді на питання батьків-екскурсоводів, самостійне визначення предмету в вітрині, його призначення, способу виготовлення, порівняння з сучасним аналогічними предметами; це гра, коли маленький відвідувач, становиться на місце людини з минулого, шукає вихід із складної ситуації, розмірковує, приймає рішення. По закінчені такої своєрідної екскурсії діти забирають маленьку книжечку-путівник з собою. Фотографії і малюнки путівника залишаться згадкою про пережите в музеї, а текст дозволить ще раз повернутися до найбільш цікавого. Хочеться думати, що звичка "повертатись" у світ людей минулих епох за допомогою музейних предметів і в подальшому впливатиме на життєву позицію дитини. Якщо кожні півроку приводити дитину в музей, то вона зрозуміє, що музей "бездонний" і до нього можна приходити знов і знов, навіть, коли станеш дорослим. Спільна робота батьків і дітей в музеї сприятиме вихованню музейної культури, звички відвідувати музеї, відволікатиме дітей від негативного впливу вулиці, зміцнить сім'ю (сімейні екскурсії підвищують авторитет батьків-екскурсоводів в очах дітей). Можливо, враження від такої екскурсії стануть темою домашніх розмов, а виготовлення чи малювання музейних предметів - початком спільних занять дорослих і малих3. 1 Звіт про виконання планових показників науково -про - світницької діяльності НЗХ за 2010 рік // Звіт НЗХ за 2010 р. НА НЗХ. 2 Юренева Т. Музееведение.- М., 1990.- С. 327. 3 Семья. Социально-психол. и этич. пробл.: Справочник / В. И. Зацепын (рук. авт. кол.)., Л. М. Бучинская, И. Н. Гавриленко и др.- К., 1990.- С. 94, 125- 128, 140, 144- 158. |
|
|