![]() ![]() ![]() |
![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() |
ВІСНИК Одеського Історико-Краєзнавчого Музею (випуск 10)Тези С. Муравська  (скачать pdf) Екскурсійна практика в музеях при вищих навчальних закладах (на прикладі музею Національного університету "Острозька академія") Однозначно, що якісно функціонуючий музей в структурі вищого навчального закладу - це не тільки місце, відвідини якого є складовою частиною його відвідувачів незалежно від рангу. В той же час це інституція, за допомогою якої формується імідж вишу і часто збільшується кількість потенційних абітурієнтів. Адже сама схема "днів відкритих дверей", які є нормою у будь-якому навчальну закладі, спонукає до представити перед очима гостей щось унікальне, яке б переконало їх в тому, що саме цей навчальний заклад здатний забезпечити якісне навчання. Однак не менш важливо не тільки те, що потрібно презентувати гостям, а й те, хто повинен виконувати цю представницьку місію, в даному випадку - бути "обличчям" університету. І хоча певна роль тут відводиться респектабельній адміністрації з науковими ступенями і вченими званнями, для публіки суто з психологічної точки зору важливо почути іншу сторону, продукт, який твориться в цих стінах - пересічного студента. Залучення студентів до музейного життя в університеті є важливим чинником його повноцінного функціонування. Саме тут вони можуть отримати перші навики наукової та професійної діяльності, апробувати знання і вкласти тим самим свою лепту у розвиток alma mater - в даному випадку музею як її структурного підрозділу. Приклад європейських та американських вищих навчальних закладів свідчить, що місія представляти університет та популяризувати її історію випадає найкращим студентам зазвичай 3-5 курсів навчання. Дуже часто їхні розповіді балансують на межі правди і вигадок, однак прагнення вказати на допущені промахи ретушується емоційністю екскурсовода та його власною вірою в сказане. За таких обставин академізм і посилання до конкретних дат є просто недоречними. Прикладом успішного впровадження екскурсійної практики студентів у схему функціонування університетського музею є Музей історичної пам'яті Національного університету "Острозька академія". Історія навчального закладу ведеться з 1576 р., хоча відродження з попелу після кількасот літнього забуття відбулося 1994 р. Академія блискавично пройшла шлях від "колегіуму" до "національного університету", не менш блискавично сформувавши музей, який на сьогодні налічує 7 експозицій, в т. ч. підземну виставкову галерею та колекцію стародруків. Завдяки вдало продуманому іміджу академії в цілому і музею зокрема, кількість туристів тут збільшується з року в рік. Багатьох дивує сам факт існування "українського Оксфорду" в маленькому провінційному містечку, як і низка інших моментів. І хоча фонди музею в десятки разів менші порівняно з колекціями Державного історико-культурного заповідника м. Острога, кількість відвідувачів тут не менша. Великою мірою це обумовлюється вдалою менеджерською та маркетинговою політикою музею НаУОА. Тим не менш, у штаті музею офіційно числиться двоє людей, які просто фізично не здатні обслуговувати всі екскурсії. В період піку туристичної активності, які в академії припадають на травень та жовтень, в окремі дні доводиться обмежувати кількість відвідувачів-туристів, оскільки це заважає нормальній організації навчального процесу. Ефективно вирішувати вищезгадану проблему дозволяє саме залучення студентів до обслуговування екскурсій. Виконуючи місію обличчя університету, студенти не тільки покращують свою техніку мовлення, а й набувають неоціненного досвіду спілкування, набувають впевненості в собі, зрештою - стають набагато більшими патріотами своєї alma mater, ніж були до цього. Процес відбору та навчання екскурсоводів контролюється ректором і ним же перевіряється, зважаючи на серйозність поставленого перед ними завдання, від якого залежить імідж академії. Не варто скидати із шальок терезів і певну фінансову допомогу, яку отримують студенти в залежності від кількості проведених екскурсій. Додаткове навантаження в даному випадку покладається на керівника музею, який забезпечує прослуховування бажаючи стати екскурсоводами та їхнє навчання. Однак ті з них, які пройшли усі випробовування, на певний час вливаються до невеликої "музейної сім'ї" і після закінчення університету отримують посвідчення волонтера музею із вказівкою характеру діяльності. Як показує досвід, для багатьох з них саме волонтерство дозволило визначитися із застосуванням диплому в майбутньому. |