ВІСНИК Одеського Історико-Краєзнавчого Музею (випуск 15)


Театралізована екскурсія: два підходи   Вітрик I. С., Коцар Л. О.

    (скачать pdf)

УДК 069(1-4)

І. С. Вітрик, Л. О. Коцар

Театралізована екскурсія: два підходи

Якою має бути театралізована екскурсія? В публікації йдеться про досвід проведення таких екскурсій в Національному музеї історії України. Розглядаються можливі варіанти її проведення.

Ключові слова: Національний музей історії України, театралізована екскурсія, екскурсія, музей, дитячі музейні програми.


 


 

Музейна криза на пострадянському просторі кінця ХХ — початку ХХІ ст. стимулювала праців­ників музеїв до пошуку нових напрямків роботи. Зміни торкнулося і науково-освітньої роботи, що було пов’язано як з процесами загальної демокра­тизації суспільства, так і з відкритістю світового інформаційного простору. Доступність наукових та практичних напрацювань, в першу чергу іно­земних інституцій, стала потужним мотивато­ром для пошуку найбільш оптимальних форм подальшої роботи з музейною аудиторією. Адже музеї поступово перетворювалися в більш від­криті комунікаційні системи, які потребували людей [4, с. 31], відвідувачів.

Поміж іншого набули поширення різнома­нітні костюмовані заходи: тематичні вечори, бали, покази історичного костюму тощо. Спри­яв цьому розвиток руху історичної реконструк­ції, який поширювався територією України, а також становлення такого напряму історичної науки, як історія повсякденності (living history). Вже наприкінці 80-х рр. ХХ ст. з’явилися перші військово-історичні клуби, члени яких стали за­йматися реконструкцією одягу, зброї різних істо­ричних періодів, рольовим моделюванням, вони намагалися відродити забуті бойові мистецтва (зокрема, бойовий гопак). Аматори реконструк- торського руху охоче йшли на контакти з музей­ними працівниками, а інколи самі пропонували ідеї спільних з музеями тематичних заходів.

Національний музей історії України (НМІУ) став одним з перших музейних закладів країни, що почав активно співпрацювати з військово- історичними клубами. Вже з 1997 р. біля музею з нагоди Міжнародного дня музеїв працював «лицарський» майданчик (ристалище), де про­водилися «турніри» між реконструкторами, а у 2001-2004 рр. на території садиби НМІУ про­ходив щорічний Міжнародний фестиваль істо­ричних товариств «Княжий град», який корис­тувався популярністю у киян і був складовою святкування Дня Києва. Фестивальні програми включали турніри лицарів та змагання лучників, конкурси історичних костюмів та танців, вистави тощо. На жаль, проведення заходу припинилось через відсутність підтримки керівництва музею та допомоги з боку міської та державної влади. Однак отриманий досвід засвідчив, що подібні, незвичні для музейної установи, театралізовані заходи будуть користуватися неабияким попитом у відвідувачів музею. Підтвердила загальну тен­денцію до проникнення елементів театрального дійства в музейне середовище ініціатива ІСОМ 2005 р. щодо святкування міжнародного Дня музеїв і запровадження акції «Ніч в музеї» [2, с. 181]. Того ж року взяв участь в цій загально­європейській акції Дніпропетровський націо­нальний історичний музей ім. Д. І. Яворницько- го (ДНІМ) [6]. В Києві «піонером», що підтримав міжнародний проект, стала філія НМІУ — Музей історичних коштовностей України, де було під­готовлено і проведено костюмовану екскурсію «Скіфія золота» у 2006 р. [2, с. 180-182; 3, 27-31], успіх програми надихнув її розробників ство­рити у 2010 р. ще одну театралізовану програму «Священні скарби» [5, с. 32-35].

Популярність заходів у філії сприяла тому, що і в НМІУ в 2009 р. також було запроваджено власний проект під назвою «Музейні етюди». Підготовка до реалізації театралізованої екс­курсії тривала близько року. Сценарій екскурсії та реквізит для неї готувався науковими спів­робітниками науково-освітнього відділу му­зею. Розробку ескізів «історичних» костюмів, їх виготовлення здійснили студенти Київського державного інституту декоративно-прикладного мистецтва та дизайну ім. М. Бойчука, робота яких відбувалася у тісній взаємодії з музейни­ми працівниками. Особлива увага приділялася пошуку відповідного музичного оформлення.

Було прийнято рішення задіяти для театралізо­ваної екскурсії 1-й поверх НМІУ, де представлені археологічні матеріали. Найдавніші сторінки на­шої історії базуються на таких матеріалах, за якими вони і відтворюються. Працюючи над сценарієм, ми отримали можливість створити власну картину минулого, певний міф, що був би максимально наближений до правди тогочасного життя. Чим менше ми знаємо достовірних фактів про той чи інший період, тим більше можливостей маємо для власних інтерпретацій. Саме така міфологізація історичного простору поєднує музей та театр. Адже у театр люди, як правило, йдуть, щоб від­чути нові враження та емоції, побачити щось незвичайне, таємниче, що може дати тільки міф.

Експозиція 1-го поверху висвітлює досить ве­ликий проміжок часу, починаючи від заселення території України до періоду створення і занепаду східнослов’янської держави — Русі. Перед авто­рами проекту встала проблема органічного по­єднання різних історичних епох: доби каменю, енеоліту і періоду бронзи, раннього залізного віку та раннього середньовіччя, про які дослідники знають більшою мірою завдяки археологічним розкопкам. Однак саме таке поєднання створи­ло незабутнє враження мандрівки у часі, коли музейний простір, насичений предметами дав­но минулих епох, оживав завдяки появі «свідків подій», змушував відвідувача зануритись у вир нових вражень, по-іншому подивитися на зна­йомі з шкільних підручників факти історії. Такі екскурсії не обходилися без містичних елементів. Можливо, через енергетику, яку несуть артефакти минулих епох, зберігаючи дотики колишніх гос­подарів, відбувається перевтілення сучасної лю­дини, музейного науковця, у первісного мислив­ця, представника таємничих носіїв трипільської археологічної культури або войовничих скіфів, жителя давньої Ольвії чи представника Давньої Русі. Сама ж театралізація як методичний при­йом передбачає введення в екскурсію попередньо підготовлених елементів театральної дії, при яких музейні співробітники з’являються перед екскур­сантами в костюмах відповідної епохи, промов­ляють найбільш характерні, на нашу думку, для свого часу монологи чи діалоги.

Важливим моментом театралізованої екскур­сії в НМІУ стало використання значної кіль­кості реконструкцій-реплік предметів, аналоги яких відвідувачі можуть побачити в експози­ції,— це прикраси, озброєння, посуд, навіть стилі та вощені таблички для писання. Таким чином, відвідувач ніби одержує докази достовір­ності подій, що відбуваються в музейних залах, при цьому підвищується ступінь впливу му­зейного середовища на свою аудиторію.

Прийоми музейної театралізації дали (і дають) змогу відтворити перед глядачами те, що носить назву історії повсякденності (living history), без якої неможливо уявити «живу істо­рію» наших предків. Зазначимо, що більшість музеїв історичного спрямування, особливо державної форми власності, відображає, як правило, політичну історію країни. В той же час запит суспільства спрямований на розу­міння культурного і матеріального оточен­ня, в якому перебувала людина в конкретний проміжок часу. Про це свідчить популярність останнім часом «речових» виставок у музеях, що передають побут та атмосферу певної епохи.

Отже театралізована екскурсія доповнює матеріали експозиції, що «оживають» під час «вистави» в незвичному аспекті, і робить екс­позицію зрозумілою і доступною для кожного. Об’єднує всіх та режесує дійство ведучий про­грами — ключова фігура впродовж усієї екскур­сії, яка прокладає місточки між історичними епохами, між експозицією та відвідувачами музею. На відміну від історичних персонажів, ведучий є сучасником екскурсантів, людиною одного з ними часового контенту, який одночас­но володіє науковою інформацією про минуле.

Таким чином, 1-й поверх музею під час те­атралізованої екскурсії стає місцем своєрідної зустрічі сучасного і минулого в «міфологічно­му просторі», що базується на автентичних музейних матеріалах. Так ми намагаємось відтворити сторінки нашого нематеріально­го культурного надбання, а саме певні звичаї, обряди, знання тощо, пов’язані з природними явищами, з традиційними ремеслами, з культу­рою, що є надзвичайно актуальним на даному етапі розвитку гуманітарних знань [1]. Мова йде про ознайомлення з культурними цінностя­ми давно минулих тисячоліть, які зовсім не відображені в сучасних культурних процесах.

Перші театралізовані екскурсії починалися в позаробочий час, після закриття музею для відвідувачів. У цих заходах, які відбувалися у майже цілковитій темряві, лише пучок світла ліхтаря, в окремих випадках свічки, акцентував увагу на тому чи іншому експонаті або вихо­плював певний історичний персонаж з глибини історії. Музика, таємнича атмосфера насторо­жувала в одних залах і розслабляла в інших. Як влучно зазначено в анонсі нічної екскурсії «Людина і Степ» ДНІМ, що «з давніх-давен люди приписували ночі магічну силу, вважали, що вночі відбуваються незвичайні події. ...Речі в темряві сприймаються не такими, як удень. А музейні предмети, до яких торкалися руки багатьох поколінь, взагалі мають надзвичайну ауру...». Одночасно в екскурсії було задіяно 6-7 людей, що представляли різні історичні епохи.

З’ясувалось, що взаємодія з аудиторією че­рез театралізацію екскурсії допомагає органіч­но сприймати відвідувачам фактично наукову інформацію, передану за допомогою художньої образності. Згодом такі прийоми були включе­ні в інші форми освітньо-екскурсійної роботи, також ми відійшли від практики проведення заходу лише у вечірні години.

Хоча екскурсія розроблялась на дорослу аудиторію, намагання пристосувати її для по­треб різновікових груп підштовхнуло працівни­ків музею до введення нових сюжетних ліній, ігрових завдань, які були б цікаві малечі.

Спеціально для шкільної аудиторії була роз­роблена театралізована екскурсія «Тіні забутих предків», яка передбачала ігрову програму для дітей та фотографування в історичних костю­мах. Адже через прийоми гри дітям легше за­своювати соціально-культурний досвід минулих поколінь. Поступово театралізована програма, яка розглядалася виключно як іміджевий захід і проводилася раз на рік, перетворилася на по­стійно діючу музейну послугу, якісний музей­ний продукт. Можна констатувати, що в НМІУ спостерігається стійка тенденція збільшення попиту на театралізовані проекти, вже в 2015 р. екскурсії «Тіні забутих предків» та «Музейні етюди» проводились більше 20 разів.

Популярність театралізованих екскурсій спо­нукала музейних співробітників застосовувати елементи театрального дійства і в інших програ­мах, зокрема, при проведенні екскурсії-квесту «Артефакти Баби-Яги», майстер-класу «Барви трипілля», заходу «День народження в музеї». Особливо полюбилася маленьким відвідувачам музейна Баба-Яга, образ, як виявилося, дуже ор­ганічний у музейній театралізації. Адже і цей, здавалось би, казковий персонаж безпосередньо пов’язаний з давньою слов’янською міфологією та віруваннями, тобто з нашим минулим. Загалом, дитячі програми з елементами театралізації відтворюють перед їх глядачами більш яскра­ві картини історії країни, що набагато краще запам’ятовуються маленькими відвідувачами.

Одна з проблем театралізованих екскурсій — пошук співробітників, які б зголосилися бра­ти у них участь, адже важливе не лише вміння працювати з відвідувачами, орієнтуватися в матеріалах експозиції, але й органічно почува­тися в історичних костюмах. За час проведення театралізованої екскурсії неодноразово онов­лювався склад учасників, що в ній задіяні (за підрахунками — 19 осіб разом з дублерами!). На жаль, останнім часом у нас немає виконавців двох дуже цікавих чоловічих образів через від­сутність бажаючих втілити їх у практику.

На відміну від театру, де глядач, сидячи у залі, спостерігає за подіями на сцені, музейний простір дає відчуття реального занурення у пев­ний історичний період, можливість діалогу, все це відсутнє у класичному театрі. Хоча театралі­зована екскурсія передбачає певний сценарій, в межах якого побудоване дійство, персонажі екскурсії все ж мають змогу імпровізувати (це теж одна з особливостей нашої екскурсії), що дає можливість миттєво реагувати на запитан­ня щодо експонатів, пристосовувати сценарій відповідно до запиту відвідувачів (наприклад, при роботі з дітьми з особливими потребами).

В минулому (2015) році, із зміною керівни­цтва музею, змінилися й підходи до проведення костюмованих заходів. Наприклад, було запро­поновано замінити музейників професійними артистами — запросити студентів з театрального вишу, аби підняти акторський рівень учасників програми. Так, протягом двох місяців студентів- акторів залучали до роботи в музеї по вихід­них — вони у відповідних костюмах зустрічали відвідувачів у залах. Спроба «оживити» експо­зицію таким чином не була сприйнята відві­дувачами, навіть дітьми, які просто називали їх «аніматорами». Нам здається, що при таких форматах втрачається саме те, що відрізняє театралізовану екскурсію в музеї від музейної вистави. Та й неможливо за короткий час на­вчити сторонню людину, навіть талановитого актора, тому, що музейні працівники здобува­ють роками, а потім постійно вдосконалюють, працюючи в музеї з різноплановою аудиторією, досліджуючи історію експонатів тощо.

Подібні формати театралізованого дійства також застосовуються у музеях, коли до участі в екскурсії запрошуються професійні або само­діяльні актори, що не мають безпосереднього відношення до музею. Зазвичай ними цитують­ся уривки із літературних творів або мемуарів сучасників відповідної події, які майстерно до­повнюють музейну дію. Такі прийоми подачі ма­теріалу давно застосовуються в музеях України (наприклад, у Чернігівському історичному музеї ім. В. В. Тарновського, з 2008 р.; у музеї «Запо­віту» Переяслава-Хмельницького, 2014 р., ін.). Відомі вони ще з радянських часів, де отримали назву «комплексних науково-освітніх та ідейно- виховних масових заходів музеїв» [7, с. 294]. Ве­ликим недоліком такого формату є неможливість мобільного реагування за запити аудиторії. По­дібні заходи вимагають значних витрат часу для їх підготовки, узгодження деталей між його учас­никами. В той же час запроваджений у нашому

музеї театралізований захід є дуже мобільним. Були випадки, коли театралізовані екскурсії про­водилися у день їх замовлення, за умови присут­ності усіх виконавців «ролей» на робочих місцях.

Вважаємо, що театралізовану екскурсію слід розглядати, як окреме явище в музейній науково- освітній роботі, яке не можна плутати з про­фесійною театральною виставою у приміщенні музеїв. Такі речі також мають право на існуван­ня у музейному середовищі, що доводить досвід співпраці з театрами таких столичних музеїв, як «Київська фортеця», в стінах якого відбуваються вистави навчальної студії-театру «Маскам Рад», музею-квартири П. Тичини, де проходить музей­ний моноспектакль «Сріблясті голуби у небесах» у виконанні Євгена Нищука. Подібна практика є і в музеях інших міст України.

Вже зараз науковці-музеологи розрізняють такі поняття, як «музейна театралізація» на противагу від «театралізація в музеї», під першим поняттям якраз мається на увазі застосування в роботі з відвідувачами деяких театральних прийомів, що спираються на специфіку музею (використання експозиції та музейних фондів, залучення співро­бітників музею в якості виконавців, відповідність тематики профілю музея тощо) [10].

Джерела та

  1. Белугина Г. К. Актуализация нематери­ального культурного наследия в музейно­выставочной и туристско-рекреационной дея­тельности: [Электронный ресурс] автореф. дис. ... канд. культурологии. - Ярославль, 2011. - Ре­жим доступа: http://www.dissercat.com/content/ aktualizatsiya-nematerialnogo-kulturnogo-naslediya-v- muzeino -vystavo chnoi-i-turistsko-rekrea#ixzz47 mRVyqs 1.
  2. Дженкова О. В. Лірична театралізована програма «Скі­фія золота» // Музейні читання: мат. наук. конф. - К., 2006. - С. 180- 182.
  3. Дженкова Е. Тематическая программа «Скифия золо­тая» в Музее исторических драгоценностей Украины // «Ніч музеїв» для музею - зайвий клопіт чи нові мож­ливості?: додаток до журналу «Музейний простір». - 2012. - № 1 (3). - С. 27-31.
  4. Краснова Е. Л. Музейная театрализация как одно из направлений современных коммуникативных тен­денций: на примере музеев Республики Беларусь // Вопросы музеологии. - 2012. - № 1 (5). - С. 31-34.
  5. Малюк Н. «Ночь музеев» - 2010: На пути к священным сукровищам // «Ніч музеїв» для музею - зайвий клопіт чи нові можливості?: додаток до журналу «Музейний простір». - 2012. - № 1(3). - С. 32- 35.

Музейна практика давно вже підтвердила актуальність такої форми взаємодії з відвіду­вачами, як театралізована екскурсія. Практика також підтвердила, що в музеї слід використо­вувати театралізацію тільки в органічному по­єднанні з тематикою і змістом експозиції [8].

Такі заходи дають змогу музейникам відійти від академічної форми комунікації з своєю ау­диторією, натомість створюється власний оригі­нальний музейний продукт. Цей продукт цікавий не тільки самим учасникам, але й глядачам, які можуть подивитись на нехрестоматійну історію своєї країни, на буденне життя їх предків.

Рік від року театралізовані екскурсії набу­вають популярності у світі і в Україні, про що свідчить і наш досвід. Який формат заходу виби­рати - це виключне право його авторів, головне, щоб кінцевий результат користувався попитом у споживачів музейних послуг. Кожний музей ви­бирає найбільш оптимальний формат виходячи з поставлених цілей та власних можливостей. Тому доцільним є співіснування різноманітних типів музейного продукту, які дають змогу збагачувати повсякденне музейне життя. Головне - постій­но шукати нові форми спілкування з музейною аудиторією.

література

6.  Москалець А. А. Театралізація в музеї [Електронний

ресурс]. - Режим доступу: http://museum.dp.ua/ article_ 2015_ 51.html.

  1. Музееведение. Музеи исторического профиля / под ред. К. Г. Левыкина, В. Хербста. - М.: Высшая шко- ла,1988. - 431 с.
  2. Нагорский Н. В. Музей и досуг [Електронний ре­сурс]// Міжнар. наук.-практ. конференція «Педаго­гічні та рекреаційні технології в сучасній індустрії дозвілля» / Київський національний університет культури і мистецтв, 4- 6 червня 2004 р. - Режим доступу: http://infotour.in.ua/nagorsky.htm
  3. Топилко О. В. Театралізація в музеї як своєрідна форма в освітньо-виховному процесі (на прикладі культуро­логічних заходів у Києво-Печерському заповіднику) // Музейна педагогіка - проблеми, сьогодення, пер­спективи: матеріали Другої науково-практичної конференції. - К., 2014. - С. 81- 84.
  4. Щепеткова И. А. Театрализация музейного про­странства как форма взаимодействия с посетителя­ми: [Электронный ресурс] автореф. дис. ... канд. культурологии. - СПб, 2006. - Режим доступа: http://cheloveknauka.com/teatralizatsiya-muzeynogo- prostranstva-kak-forma-vzaimodeystviya-s-posetitelyami.

 


The theatrical guided tour: two approaches

І. Vitryk, L. Kotsar

What should theatrical guided tour look like? The article refers to the experience of such tours held at the National Museum of the History of Ukraine. It analyses different options of their implementation.

Keywords: National Museum of the History of Ukraine, theatrical guided tour, tour, museum, museum activities for children.