ВІСНИК Одеського Історико-Краєзнавчого Музею (випуск 15)

УДК 37.09+908+930.9

Н. О. Петрова

Одеський історико-краєзнавчий музей в системі на­ціонально-патріотичного виховання та формування народознавчої компетенції студентів-істориків

(з досвіду роботи)

У статті зроблено спробу узагальнити досвід співпраці історичного факультету Одеського національного університету імені І. І. Мечникова та Одеського історико-краєзнавчого музею у справі національно-патріо­тичного виховання та формування народознавчої компетенції студентів-істориків. Зазначено основні форми та види роботи викладачів, науковців, музейних працівників.

Ключові слова: патріотичне виховання, народознавча компетентність, музей, університет.

В сучасних умовах існування Української держави особливої актуальності набувають проблеми виховання національно свідомої мо­лоді. Важлива роль в реалізації цієї проблеми належить вищій школі, що й зазначено у Законі України «Про вищу освіту».

Події, що відбуваються в Україні, беззапере­чно засвідчують — найгостріше постає сьогодні питання, пов’язане з вихованням патріотизму та формуванням національної свідомості молодого покоління. Основним інститутом, що забезпе­чує організацію й функціонування всієї системи формування патріотичних якостей, є держава, але важливу роль в цьому процесі відіграють й освітні та культурні установи [2].

Метою даної статті є спроба підвести дея­кі підсумки співпраці історичного факультету ОНУ імені І. І. Мечникова та Одеського історико- краєзнавчого музею в питанні національно- патріотичного виховання та формування на­родознавчої компетенції студентів-істориків. Слід зазначити, що освітньо-виховна робота музеїв вже була предметом увагу науковців, зо­крема, Г. Кожолянко досліджував цей аспект діяльності музеїв Буковини [4]. Зауважимо, що метою нашої статті не є огляд історіографічного доробку з даної проблеми, хоча наявні наукові розвідки здебільшого стосуються роботи шкіль­них музеїв або музеїв етнографічного профілю.

Питанням національно-патріотичного ви­ховання та формування народознавчої ком­петенції студентської молоді на історичному факультеті в Одеському національному універ­ситеті імені І. І. Мечникова надається пріори­тетне значення. Організація виховного процесу базується відповідно до вимог сучасного роз­витку суспільства в Україні, потреб оновлення змісту освіти, системи виховання. Розглядаючи концепцію освіти як процес розвитку творчої особи, ми впроваджуємо педагогічні технології, які б сприяли формуванню соціального сере­довища, що розвиває, навчає і виховує. Сьогодні актуальні якісно нові підходи, форми органі­зації виховної роботи, відродження її ролі як одного з найголовніших напрямків діяльності вищих навчальних закладів, професорсько- викладацького складу, студентської громад­ськості. Перебудова навчально-виховного про­цесу у вищій школі вимагає приведення в дію нових форм впливу на студента, активізації традиційних форм організаційно-виховної, культурно-освітньої роботи серед студентів у новій національній моделі вищої освіти, відпра­цювання нових методик та стилю виховання [7].

В Одеському національному університеті імені І. І. Мечникова вже є певний позитивний досвід по створенню досить цілісної системи національ­ного виховання студентів, і історичний факультет має певний досвід саме в цьому напрямку робо­ти, слід зазначити, що окремі результати такого досвіду роботи оприлюднені у низці виступів на конференціях та семінарах в України та поза її межами, а також у наукових публікаціях [1; 5; 8­10]. Слід зазначити, що цей досвід містить також
достатній компонент окремих видів співпраці з Одеським історико-краєзнавчим музеєм.

Згідно з Законом України «Про музеї та му­зейну справу» музей — науково-дослідний та культурно-освітній заклад, створений для вивчення, збереження, використання та по­пуляризації музейних предметів та музейних колекцій з науковою та освітньою метою, за­лучення громадян до надбань національної та світової культурної спадщини [3]. Співпраця історичного факультету та музею є нагальною потребою, оскільки її відсутність унеможлив­лює підготовку фахового та компетентного історика, який здатен продовжити після на­вчання трудову діяльність в педагогічній або науковій сфері. Серед форм роботи найбільше сьогодні виділяють музейну педагогіку як над­звичайно актуальну, оскільки практичне засто­сування новітніх методів і форм роботи у фор­маті «навчальний заклад — музей» дає відчутні результати в процесі формування знань та вмінь школярів та, у нашому випадку, студентів, у їх­ньому національно-патріотичному вихованні та формуванні народознавчої компетенції [6].

Головним об’єктом музейної педагогіки часто визначають культурно-освітні аспекти музейної комунікації, тобто особливий підхід до різнома­нітних діалогових процесів, що відбуваються в музеї, а це ставить завдання участі у формуванні вільної, творчої, ініціативної особистості, здат­ної стати активним учасником діалогу. Таким чином, музейна педагогіка не тільки узагаль­нює досвід, а й прогнозує нові методики, ство­рює музейно-педагогічні програми. Завданням музейного педагога на даному етапі є розвиток здатності сприймати музейну інформацію, розу­міти мову музейної експозиції. На сьогоднішній день вітчизняний відвідувач музею далеко не завжди поважає культурну спадщину та розуміє її значення і цінність. Завдання музейного педа­гога — сформувати ціннісне ставлення до куль­турного надбання, прищепити бажання спілку­ватися з музейними цінностями. Необхідними умовами для цього є створення в музеї умов для найбільш ефективної роботи з аудиторією. Не­замінним у цьому випадку є використання но­вітніх інтерактивних технологій, популяризація музейного виховання, залучення різноманітних партнерів. Останнім часом усе більше музеїв за­проваджують практичні програми. Пояснюєть­ся це тим, що у всіх людей, незалежно від віку, виникає бажання торкнутись руками предметів, у тому числі і музейних. Таким чином людина отримує цілий букет відчуттів, може на дотик оцінити предмет, його фактуру, температуру, матеріал, форму, відчути неабияку емоційну віддачу.

Освіта і музейна справа, перебуваючи під впливом постійних швидкісних змін у суспіль­ному житті, й самі зазнають певних перетво­рень. І освітяни, і працівники музеїв мають від­повідати тим вимогам, які сучасне суспільство ставить перед системою навчання і виховання підростаючого покоління.

Музей і навчальний заклад (школа, універ­ситет, ін.) в меті своєї діяльності традиційно мають багато спільного: вони прагнуть вихо­вувати почуття патріотизму, свідоме ставлення до надбань світової та вітчизняної науки і куль­тури; розвивати мислення, творчі здібності та певні практичні навички, стимулювати творчу активність особистості тощо. Проте сьогодні, як свідчить досвід України, інколи, замість об’єднатися і спільно реалізовувати навчальні та виховні завдання, музеї і навчальні заклади діють паралельно в одній площині.

Обидві сторони, і музей, і навчальні заклади, зацікавлені в активних партнерських стосунках: музеї залучають нових відвідувачів, а виклада­чі (учителі, професорсько-викладацький склад внз) у використанні музейних розробок і під час занять, і в заходах виховного характеру. Отже, маємо взаємну зацікавленість у співпраці [6].

В практичній площині досвіду співпраці іс­торичного факультету ОНУ імені І. І. Мечникова та Одеського історико-краєзнавчого музею маємо систематичний підхід до взаємодії, який можна поділити на декілька видів та форм роботи. Слід зазначити, що своє навчання на історичному фа­культеті студент-історик починає окрім лекцій з ще деяких обов’язкових заходів. Так, вже багато років поспіль першокурсники традиційно відвідують музей з метою оглядової екскурсії. Слід зазначити, що ця форма роботи є дуже важливою, оскільки така форма адаптації першокурсників до нового навчального середовища є позитивною для вихо­вання пізнавального наукового інтересу, без яко­го неможливе успішне навчання. Під час першої зустрічі з працівниками музею студенти розумі­ють, що ця установа також може стати їх майбутнім місцем роботи, оскільки музей є одним з бажаних місць для працевлаштування істориків, і більшість з працівників є випускниками нашого факультету, що також позитивно впливає на співпрацю. Од­ним з поширених видів роботи є використання музейних колекцій для проведення занять, оскіль­ки ОІКМ має достатньо репрезентативні фонди та експозицію, що дозволяє проводити заняття для студентів-істориків майже з усіх тем, особливо регіонального характеру. Це дозволяє формувати у студента не тільки фахову компетентність та за­кріплювати фактичні знання з окремих питань історичного процесу, але й допомагає всебічно роз­вивати особистість та уміння майбутнього фахівця в галузі поєднання різноманітних форм та методів роботи. Найбільш популярними в даному виді ро­боти є проведення лекцій-екскурсій на базі музею. Традиційними стали проведення спільних захо­дів навчально-виховного характеру, так щорічно до Дня вшанування пам’яті жертв Голодомору та інших пам’ятних дат загальнонаціонального та ре - гіонального характеру музей спільно з науковцями університету та викладачами гімназій міста про­водить тематичні заходи (лекції-екскурсії, вистав­ки, інше). Особливо важливим в цьому процесі є те, що участь в таких заходах беруть учні шкіл та гімназій, студенти, що забезпечує взаємозв’язок «школа-університет- музей». Одеський історико - краєзнавчий музей проводить активну виставкову діяльність, і студенти-історики завжди відвіду­ють виставки. Окремою важливою та досить по­пулярною сьогодні формою роботи є проведення майстер-класів, до участі в яких залучаються не тільки студенти, але й школярі, і це допомагає формувати у відвідувачів різного вікового статусу спільні навички та компетенції, особливо народо­знавчого характеру, оскільки найбільш популяр­ними є майстер-класи з писанкарства та інших видів народного мистецтва.

Однією з основних складових системи вихо­вання молоді, як відомо, є традиційна культура. Однак в умовах міста, навіть на ранніх етапах його існування, коли міське населення фор­мується із сільських переселенців, привнесена ними традиційна культура досить інтенсивно трансформується і міська субкультура втрачає чимало властивих етнічній культурі ознак. Осо­бливо активно цей процес відбувався у містах Південної України, зокрема, в Одесі, де він, в умовах багатоетнічності, прискорювався. Чи означає це, що такий дієвий виховний чинник, як традиційна культура, не може бути задіяним у вихованні міської молоді, оскільки у містах її практично не існує? Однак навіть при стверджу­вальній відповіді на поставлене запитання дово­диться визнати, що навіть за умов використання сучасних технологій у виховному процесі адек­ватної альтернативи такому чиннику, як тра­диційна культура, немає. В цьому питанні нам допомагає експозиція відділу «Степова Укра­їна» Одеського історико-краєзнавчого музею, на базі якої не тільки проводяться заняття для студентів-істориків, але й ведеться підготовка фахівців-етнологів (Одеський національний університет є одним з небагатьох, хто здій­снює таку підготовку). На базі відділу «Степова Україна» проводяться заняття з етнологічних спецкурсів, майстер-класи, етнореконструкції. Учасники фольклорно-етнографічного колек­тиву «Джерело», який існує на історичному фа­культеті вже понад 15 років, на базі музею про­водять свої традиційні реконструкції, зокрема, обрядів зимового циклу «Маланка» та «Коза».

Сучасність вимагає від освітніх, наукових та культурних установ співпраці з медійними засо­бами поширення інформації. Історичний факуль­тет має досвід створення фільмів-реконструкцій народознавчого характеру (серія «Джерела») [8], деякі з фільмів цього народознавчого циклу були створені з залученням науковців історичного фа­культету в експозиції відділу «Степова Україна», на базі якого проводились зйомки (фільми про традиційне ткацтво українців, календарні свята болгар Буджака та інші). Досвід проведення за­нять на базі відділу також став при нагоді під час участі однієї з студенток факультету в програмі «Міняю жінку», проведення лекції в музеї дозво­лило наочно показати спільність та відмінність культур нашій гості з Фіджі, яка за умовами об­міну прибула в Одесу на навчання.

На історичному факультеті Одеського націо­нального університету імені І. І. Мечникова про­блемі національно-патріотичного виховання та формування народознавчої компетенції студентів-істориків приділяється особлива увага. Ведеться пошук оптимальних форм ро­боти, змісту заходів, що проводяться. Перевага надається насамперед тим, що дають реальний результат за порівняно короткий час, який мож­на проаналізувати, дати відповідну оцінку. Ми маємо можливість організовувати національно- патріотичне виховання та формування наро­дознавчої компетенції студентської молоді з досягненням певних результатів у найближчій перспективі. Для цього максимально викорис­товується специфіка фахового кваліфікаційного профілю факультету, організація і проведення виховної роботи здійснюється з залученням кон­кретних програм, проектів, які передбачають ви­конання реальних завдань і дають можливість з’ясування їх впливу на формування морально- етичних якостей, національної свідомості тощо [10]. В цьому питанні досвід співпраці з Одеським історико-краєзнавчим музеєм є багатогранним та позитивним, але ще не всі можливості музей­ної педагогіки нами використані, що стане на­шим подальшим завданням в майбутній роботі.

Високий фаховий рівень та компетентність колективу музею підтверджуються також спів­працею в галузі проведення міжнародних на­укових конференцій (історичних, етнографіч­них, музеєзнавчих). Учасниками конференцій є провідні фахівці різних галузей історичної та етнологічної науки, музеєзнавці, педагоги, що дозволяє провести конструктивний обмін дум­ками та розробити нові методики роботи. На базі музею проводяться численні наукові зустрі­чі, презентації нових наукових видань з залу­ченням широкої громадськості та студентства.

Слід зазначити, що ще одним компонентом та видом співпраці є те, що на базі музею про­водяться навчальні практики студентів, зокре­ма, музейна практика, за науково-практичним напрямком переважно під час проходження практики студентами накопичується комплекс навичок майбутнього науковця та музейного працівника. Також, зазначимо, що, згідно з су­часними вимогами до навчальних програм необ­хідною умовою для успішного викладання на­вчальних дисциплін є співпраця з установами,

Джерела та

1. Горчакова О. А. Виховний потенціал етнопедагогічно- го досвіду у формуванні морально-етичних цінностей сучасної молоді: тендерний аспект / О. А. Горчакова,

В.  Г. Кушнір, Н. О. Петрова // Науковий вісник Пів­денноукраїнського державного педагогічного універ­ситету ім. К. Д. Ушинського: збірник наукових праць. Спеціальний випуск: Інтеграція гендерного підходу в сучасну науку і освіту: результати та перспективи. - Одеса: ПдПу ім. К. Д. Ушинського, 2005. - С. 229- 233.

1. Довідка «Про стан національно-патріотичного вихо­вання учнівської молоді та розвиток музейної справи в загальноосвітніх навчальних закладах» [ Електронний ресурс]. - Режим доступу: roippo.org.ua/upload/ iblock/097/ozarchuk-t.m.-rol%60-shkil (02.06.2016).
2. Закон України «Про музеї та музейну справу» [Елек­тронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon3. rada.gov.ua/laws/show/249/95-%D0%B2%Dl%80/page (02.06.2016).
3. Кожолянко Г. Дослідницька та освітньо-виховна ро­бота етнографічних музеїв Буковини /Георгій Кожо­лянко// Одеські етнографічні читання. Етнокультура порубіжжя: локально-територіальні особливості: збірка наукових праць. - Одеса: оНу, 2014. - С. 167- 178.
4. Кушнір В. Г. Традиційна культура українців у системі виховання міської молоді / В. Г. Кушнір, Н. О. Петрова

які додатково в якості інформаційного ресур­су забезпечують процес навчання, і Одеський історико-краєзнавчий музей є однією з установ, яка офіційно зазначається в навчальних про­грамах викладачів історичного факультету.

Отже, репрезентовані окремі аспекти до­свіду співпраці історичного факультету ОНУ імені І. І. Мечникова та Одеського історико- краєзнавчого музею в питанні національно- патріотичного виховання та формування на­родознавчої компетенції студентської молоді дають підстави позитивно оцінити резуль­тати освітньо-виховної, науково-дослідної, фондової, видавничої, пам’яткоохоронної та експозиційної співпраці з використанням ресурсів музею. Досвід співпраці видається ефективним і доцільним щодо впровадження у виховний процес освітніх закладів міста, дозво­лимо собі висловити сподівання на подальшу спільну діяльність університету та музею.

література

// Етнокультурні процеси в українському урбанізова- ному середовищі ХХ століття: збірник науково-тео­ретичних статей. Вип. 2. - Івано-Франківськ: Нова Зоря, 2006. - С. 40- 44.

1. Музей і школа: перспективи співпраці [Електрон­ний ресурс]. - Режим доступу: http://ukped.com/ skarbnichka/1010-.html (02.06.2016).
2. Навчальний посібник з організації виховної роботи в ОНУ ім. І. І. Мечникова. - Одеса: Астропринт, 2003. -

С. 7- 14.

1. Петрова Н. Українознавчий компонент у сучасній культурі міста (з досвіду співпраці з одеськими теле- радіокомпаніями) // Українознавство. - Київ, 2013, № 1(46). - С. 102- 105.
2. Петрова Н. О. Виховання національно свідомої мо­лоді у вищому навчальному закладі / Н. О. Петрова // Інтелігенція і влада: матеріали Четвертої Всеукраїн­ської наукової конференції. 20- 21 березня 2006 року, м. Одеса. - Одеса: Астропринт, 2006. - С. 149- 157.

10.  Петрова Н. О. Формування народознавчої компе­тентності особистості у виховному процесі сучасно­го вищого навчального закладу (з досвіду роботи) / Н. О. Петрова // Вісник Прикарпатського універси­тету. Педагогіка. 2007. - Івано-Франківськ, 2007. - Випуск XIII-XIV. - С. 123- 129.