ВІСНИК Одеського Історико-Краєзнавчого Музею (випуск 15)

УДК 372.367:069.1

О. В. Палійчук

Патріотичне виховання засобами музейної педагогіки

В статті розглянуті можливості музейної педагогіки у вихованні патріотизму у дітей дошкільного та молодшого шкільного віку. Розкриваються теоретичні і практичні засади програми «Світ музею для до­шкільнят» і подані шляхи її реалізації через ігри, бесіди, вправи та ігрові прийоми для розвитку історико- географічної компетенції дітей.

Ключові слова: патріотизм, музейна педагогіка, музейний простір.

Кожний повинен знати свій народ, а в народі пізнати себе. Якщо ти українець, то будь ним.

Г. Сковорода

Механізмом збереження і трансляції досяг­нень культури є музей, привабливість якого ви­значається тим, що він зберігає та пред’являє людині матеріалізовані результати його твор­чого потенціалу. Включення музею у загально­освітній процес сприяє формуванню психоло­гічної і моральної готовності людини не тільки жити у світі, що стрімко змінюється, але й бути суб’єктом соціокультурних перетворень. Тобто музей сприяє формуванню творчої особистос­ті, яка, освоївши текст гуманітарної культури і мистецтва, включає його в контекст особистого життя. Музейні пам’ятки не тільки інформують нас про минуле, вони подієві, дозволяють гля­дачу через сприйняття художніх образів, пред­метів минувшини реконструювати і пережити ту чи іншу епоху. Закладаючи ці паростки куль­тури з раннього дитинства, формуємо ціннісне, особистісне, емоційно забарвлене ставлення до культурної спадщини своєї країни і світу, ви­ховуємо майбутнього громадянина-патріота. В цьому процесі на допомогу приходить музей і музейна педагогіка.

Музей і освітні заклади в меті своєї діяльності традиційно мають багато спільного: вони праг­нуть виховувати почуття патріотизму, свідоме ставлення до надбань світової та вітчизняної науки і культури; розвивати мислення, творчі здібності та певні практичні навички, стимулю­вати творчу активність особистості тощо. Проте сьогодні музейна педагогіка не стільки мало- вивчена, скільки мало введена в освіту, потрібна єдина скоординована система, можливо, новий виокремлений предмет у школі, в дошкільному

закладі. Потрібно впроваджувати в освіту за­соби музейної педагогіки. Музей у сучасному світі є не лише місцем збереження, обліку та вивчення пам’яток культури. Сьогодні музей — це культурно-освітній заклад, який ставить перед собою, окрім специфічних професійних завдань, також широкі наукові, просвітницькі, науково-освітні, естетичні та виховні завдання. Можна стверджувати, що сучасний музей — це своєрідний центр духовної культури майбутньо­го. Таке розуміння ролі і місця музею в останні десятиліття зробило актуальним сприйняття музею як цілісного соціального інституту з його численними функціями, напрямками, формами в їх органічній взаємодії.

У цей складний і суперечливий час, коли у багатьох людей зростає національна свідомість, інтерес та повага до національної культури, іс­торії свого народу, мови, однією з важливих пе­дагогічних задач, визначених законом України «Про дошкільну освіту», є виховання у дітей лю­бові до батьківщини, шанобливого ставлення до родини, поваги до народних традицій та звичаїв, державної мови, національних цінностей укра­їнського народу, а також цінностей інших націй і народів, свідомого ставлення до себе, оточення та довкілля. Державним стандартом дошкільної освіти є Базовий компонент дошкільної освіти. Його мета — забезпечення життєвої компетенції дитини, до змісту якої входить і поняття «бути громадянином своєї країни, патріотом свого народу» [1].

Актуальність питання патріотичного вихо­вання дошкільників обумовлюється тим, що

© Палійчук О. В., 2016

формування громадянської позиції свідомого українця має полягати в активному обстоюван­ні традиційних для нашого менталітету чеснот: любові до рідної землі, товариськості, розумної достатності, цінності родинного життя, духов­ного повсякденного буття, уважного ставлен­ня до людей. З раннього дитинства, з перших років життя дитини починається плекання на­ціональної свідомості й самосвідомості, при­щеплення моральних ідеалів та ціннісних орі­єнтирів.

Музейний простір, музейні експонати мають унікальну здатність впливати на інтелектуальні, вольові та емоційні сторони особистості дитини водночас. Кожна виставка, кожна експозиція є, власне, програмою передачі через експонати знань, навичок, суджень, оцінок, почуттів. Саме музей дає змогу донести до дітей надбання куль­тури, сформувати у них стійку потребу отриму­вати естетичну насолоду від творів мистецтва, поповнювати свої знання про видатних людей, історичні події тощо.

У процесі споглядання та взаємодії з музей­ним предметом у свідомості людини відбува­ються певні зміни, її природа визначає та вияв­ляє з глибин підсвідомості приховані до певного часу естетичні відчуття та поняття, що набува­ють для неї цілком нового значення та смислу. Відповідно виникає ефект причетності до екс­понату, «занурення» до певної історичної епохи та нове розуміння її значення, трансформація цього розуміння у дійсність. Такий перехід ви­значають нові умови, що оточують людину (му­зейні предмети, урочиста атмосфера та взаємо­дія з іншими відвідувачами музею). Такий ефект має найбільшу значущість у ранньому віці, коли в дитини розвинута вразливість, а сприймання емоційно забарвлене. Це сприятливий вік для формування почуття прекрасного, моральних норм та виховання смаку, пробудження патрі­отичних почуттів. Музейні експонати можуть слугувати для дитини об’єктом такого естетич­ного переживання, через що вона стане емоцій­но багатою, здатною глибоко, сильно і тонко відчувати і переживати. Полюбивши і освоївши цінності музейного простору, надалі діти ста­нуть вдячними відвідувачами музейних залів, культурних заходів, а отже — інтелігентними, добре вихованими освіченими людьми.

Почуття патріотизму багатогранне і не може бути визначене кількома словами. Це і любов до рідних місць, і гордість за свій народ, і відчуття своєї нерозривності з усім оточуючим. Любов маленької дитини починається з відношення до найближчих людей — батька і матері, любові до свого будинку, вулиці, дитячого садочка, міста. Діти повинні зрозуміти, що їх місто, ліс, річка, поле, пам’ятники, музеї — частинка Батьківщи­ни. На це спрямована програма «Світ музею для дошкільнят», розроблена на базі Національного заповідника «Хортиця» та апробована на вихо­ванцях дошкільного навчального закладу № 55 «Калиновий цвіт» та учнях початкової школи № 31, 2 та 79 м. Запоріжжя, а також інтернатів Запорізької області селищ Михайлівка та Ва- силівка.

Програму укладено відповідно до вимог про­грами розвитку, навчання та виховання дитини дошкільного віку «Дитина в дошкільні роки» та Базового компоненту дошкільної освіти. Дана програма враховує вікові особливості ді­тей середнього та старшого дошкільного віку, містить регіональний компонент ознайомлен­ня дітей з особливостями Запорізького краю та укладена, виходячи з особливостей експо­зиції Музею історії запорозького козацтва та історико-культурного комплексу «Запорозька Січ» у Національному заповіднику «Хортиця».

Програма курсу розрахована на дітей стар­шого дошкільного віку, має загальний обсяг 30 занять, з яких 29 занять проводяться в дошкіль­ному навчальному закладі та одне у вигляді екс­курсії в Музеї історії запорозького козацтва та історико-культурному комплексі «Запорозька Січ» на острові Хортиця. Заняття у дошкіль­ному закладі містять теоретичну і практичну частину, де дітям пропонується різноманітна ді­яльність: малювання, розфарбовування, робота з шаблонами, ігри та вправи: рухливі, дидак­тичні, конструктивні, сюжетно-рольові, а також театралізації та пісенна творчість. Крім того, програма містить рекомендації для вихователів та батьків щодо закріплення матеріалу програ­ми. Тривалість занять — 25 хв. Заняття прово­дяться один раз на тиждень. Кожне включає в себе організацію провідних видів діяльності: комунікативної, пізнавальної, перетворюваль­ної, оцінно-контрольної.

Такою системою роботи зацікавились і вчи­телі початкових класів, і керівники історичних гуртків у середній школі. Було прийнято рішен­ня не відмовляти бажаючим у музейних занят­тях. Так з’явились уроки-екскурсії для дітей молодшого шкільного віку. Проводились вони на базі Музею в лекційній залі або з виїздом до школи. Тривалість 45 хв. Наочність використо­вувалась та сама, але інформація ускладнюва­лась, розширювалась, добавлялись завдання з виготовлення поробок, дидактичні ігри, спор­тивні вправи тощо, діти вчились міркувати, зі­ставляти, продовжувати розповідь одне одного, висловлювати своє бачення історії. Телевізійні канали «Запоріжжя» та «Вільний простір» ви­пустили репортажі про музейні заняття в музеї козацтва.

В процесі розробки програми ми користу­вались дослідженнями з музейної педагогіки таких вчених, як Т. Ю. Бєлофастова, С. М. Зоні- на, Е. Ю., Караманова О. В., Лаврова, Б. А. Сто­ляров, М. Ю. Юхневич та ін. [2-9]. Реалізація програми, спрямована на залучення дітей до предметного світу культури, мистецтва, істо­рії, потребує від педагога глибокої обізнаності у сфері історичної минувшини, високої загаль­ної культури, володіння методикою музейної педагогіки та досвіду роботи з дітьми дошкіль­ного віку. Об’єктами емоційного переживання служать оригінальні експонати Музею історії запорозького козацтва та об’єктів історико- культурного комплексу «Запорозька Січ», но- воробні музейні предмети, художня література, витвори мистецтва, музей дошкільного навчаль­ного закладу № 55 та міні-музеї в кожній групі дитсадочка.

Історичний музей у дошкільному закладі був обраний нами не випадково, оскільки пріори­тетним напрямком роботи дошкільної установи протягом декількох років є організація освітньо­го процесу з художньо-естетичним напрямком, що реалізується за рахунок музейної педагогіки, через організацію різноманітних форм роботи з дітьми. Крім того, за свідченнями багатьох іс­торичних джерел дошкільний заклад № 55 за­ймає ту частину території, де розташовувалась у XVIII ст. Олександрівська фортеця Дніпров­ської лінії, що дала основу місту Запоріжжя у майбутньому. Таке історичне розташування до­шкільного закладу, а також бажання батьків ви­хованців вивчати з дітьми історію рідного краю, специфіку музею і музейної справи зробили наш вибір природним.

У Музеї дошкільного закладу представлені оригінальні експонати різних епох: кам’яний вік — крем’яні знаряддя праці давніх людей, бронзовий вік — уламки кераміки, епоха Скі­фії (І тис. до н. е.) — уламки кераміки, фібули, предмети XIX ст. — рушник, розбитий горщик, а також реконструкції: зменшені копії половець­кої скульптури XIII ст., предмети-реконструкції періоду козаччини — курильні трубки — люль­ки, булави, дерев’яна шабля і ніж, козацькі по­яси, шапка, паперовий макет Запорозької Січі, зменшені копії гармат тощо. Крім того, колекція містить картини, фотографії, колажі, герб За­поріжжя, створений майстром по дереву, робо­ти дітей та батьків дошкільного закладу. Для успішної роботи гуртка створена фільмотека — документальні фільми, мультфільми, а також презентації Power Point, багатий ілюстратив­ний, дидактичний та ігровий матеріал.

В розвитку історичної свідомості та розвит­ку історико-географічної компетенції, творчої активності дошкільників велику роль відіграє предметне розвивальне середовище, що оточує дітей. Тому у всіх групах дошкільного закладу були створені міні-музеї, що покликані закріпи­ти знання дітей. Міні-музеї різноманітної тема­тики: «Писанкарства», «Кераміки», «Петриків- ський розпис», «Музей живопису», «Дерев’яної іграшки», «Обрядових свят», «Ляльки-мотанки» тощо. Це один з найважливіших напрямів па­тріотичного виховання — прилучення дітей до народознавства — вивчення культури, звичаїв рідного народу шляхом ознайомлення з народ­ними ремеслами, традиціями і обрядами. За­лучення дітей до підготовки і відзначення свят народного календаря пробуджує в них любов до рідної землі, повагу до людей праці, інте­рес до історії своєї країни. Виховання любові до Батьківщини, гордості за свою країну має поєднуватися із формуванням доброзичливо­го, толерантного ставлення до культури інших народів, до кожної людини окремо, незалежно від кольору шкіри та віросповідання. Необхідно сприяти формуванню в дітей етики міжнаціо­нального спілкування, яка передбачає симпа­тію, доброзичливість, повагу до людей різних національностей, що живуть в Україні, інтерес до їхнього буття, культури, традицій і звичаїв.

Значні потенційні можливості щодо патрі­отичного виховання дітей дошкільного віку мають спостереження у природному, культур­ному, соціальному довкіллі, екскурсії вули­цями рідного міста, до історичних пам’яток, визначних місць, читання художньої літерату­ри та слухання народної, класичної, сучасної музики, розглядання творів образотворчого і декоративно-прикладного мистецтва, а також бесіди на різні теми, самостійне складання ді­тьми розповідей-міркувань відповідної темати­ки з метою вироблення у них власних ставлень і оцінок, суджень, цінностей, що стануть під­ґрунтям для подальшого формування переко­нань і світоглядної позиції особистості.

Унаочненню і кращому засвоєнню навчаль­ного матеріалу сприяють розглядання карти­нок, фотографій, перегляд відеофільмів, ілю­стрування подій і явищ, причин і наслідків дій та вчинків людей, моделей поведінки, варіантів розв’язання морально-етичних ситуацій засо­бами анімації на інтерактивній дошці. Не менш ефективною формою освітньої роботи з патріо­тичного виховання дошкільників є проведення спільних з батьками заходів (проектна діяль­ність, свята, розваги, виставки, конкурси).

Визнаючи ставлення дітей до духовного над­бання українського народу, крім занять, передба­чаємо звертати увагу на використання віртуальних та просто екскурсій, спеціальних дидактичних за­вдань, вправ, читання додаткової літератури, роз­глядання фотоальбомів, відвідування пам’ятних місць, збір експонатів для міні-музею та музею історії у дошкільному закладі.

Специфіка навчально-виховного процесу на матеріалах історичного музею полягає в тому, щоб допомогти дитині навчитися сприймати музейні експонати, розуміти мову експозиції, розбудити потребу до створення прекрасного у своєму побуті, сформувати почуття патріотиз­му. Мова йде про прилучення дітей до історії; знайомство з музеєм, музейними професіями, музейними експонатами; про оволодіння слов­никовим запасом на дану тематику; засвоєння навичок стійкого історичного сприйняття.

Для активізації дитячого інтересу викорис­товувалися:

—  емоційна, яскрава, насичена прикладами розповідь педагога із власного досвіду відві­дування музеїв у дитинстві;

—  обговорення з дітьми тематики екскурсії, представлення інформації про музей, його іс­торію, колекції, призначення (без зайвих, що перевантажують деталей);

—  розглядання фотографій, проспектів про музей, виставки, книг з добіркою зображення предметів, аналогічних колекції музею;

—  проведення попередньої роботи з розгля­дання артефактів, документів, фотографій, книг, предметів, представлених у колекції музею;

—  спільне з дітьми обговорення правил по­ведінки з поясненням і демонстрацією необхід­ності їхнього дотримання. Щоб переконати ді­тей у необхідності дотримання правил, педагог проводив ігрові завдання: навмисно говорив тихіше, говорив по мобільному телефону, пе­рериваючи свою розповідь, уявляли, що в музей хтось приніс улюблену тварину тощо.

Ознайомлення зі специфікою музейної робо­ти дозволило дітям зрозуміти, яку важливу роль відіграють музейні професії в збереженні істо­ричних артефактів, наскільки відповідально треба ставитись до музейних експонатів, дізна­ватися про історію давніх предметів, зберігати їх у певних умовах. Це розвивало у дітей інтерес до музею і музейної справи, вони характеризу­вали предмети, описували їх самостійно і за схе­мою. Паралельно йшла робота щодо збагачення мовлення дітей виражальними засобами (ме­тафорами, епітетами) розвитку умінь будувати промову, використовуючи речення різних типів, дотримуючись структури. Навчання включає розвиток уміння бачити головне й деталі в іс­торичних предметах, розуміти їх значенні, уміти розповісти про них.

Ознайомлення з історією України дало можливість дітям відчути часовий історичний простір, зрозуміти, що наша історія насичена різноманітними подіями та постатями. Діти із задоволенням сприймали інформацію про давніх людей, по специфіку їх життя у давни­ну, способи здобуття вогню, полювання тощо.

Найбільш значний розділ з вивчення істо­рії запорозького козацтва викликає у дітей не тільки пізнавальний інтерес, а й естетичні вра­ження, бажання пройти козацькі випробування і бажання змагання.

Для проведення занять підібрано й ви­користовувалися фотографії історичних та природних пам’яток острова Хортиця, карти острова Хортиця (археологічна, природна та туристична), а також карта Дніпровських по­рогів, міні-скульптури половецької доби, пред­мети побуту періоду козаччини (миска, ложки, кружки, кружка-михайлик, відерце, рушник), зброя: дерев’яні шаблі, кинджали, маленькі ко­пії гармат, булави, макет Запорозької Січі, одяг (шапка, козацькі пояси), предмети кінця XIX та XX ст. Створено каталог відеофільмів, мульт­фільмів, презентацій, слайд-шоу. На заняттях використовується художнє слово.

Особливу увагу ми приділяли добору пре­зентацій історичних артефактів, відомостей про історію рідного краю, відповідних віковим особливостям дітей, добору ігор — основному чиннику розвитку всіх психічних і пізнавальних процесів дитини.

На перший план висувалось завдання допо­могти дитині побачити «музей» навколо себе, розкрити перед нею історико-культурний кон­текст музейних предметів та звичайних речей, що оточують її в повсякденному житті, навчити самостійно аналізувати, зіставляти, робити ви­сновки.

Знайомство дітей з експонатами історичного музею супроводжувалося попередньою бесідою, що сприяло уточненню і систематизації уявлень про музей історії, його призначення, правил по­ведінки (або постановці пізнавальних питань), формуванню інтересу і почуття чекання зустрічі з музейним працівником.

Протягом навчального року відповідно до плану діти мали можливість розширити свої знання про музей, музейні професії, музейні експонати, правила поведінки в музеї, отрима­ти певні знання з історії України, дізнатись, як жили давні люди, чим цікавий період бронзи, слов’янський період, Київська Русь, познайо­митись з життям і діяльністю київських кня­зів — Олега, Ігоря, Ольги, Святослава Хоробро­го, Володимира Великого, Ярослава Мудрого, сформувати уявлення про життя козацького за­галу, козацькі традиції, побут, військову справу, а також дізнатись про історію заснування міста Запоріжжя, його пам’ятні місця і розширити знання про острів Хортиця, як пам’ятки істо­рії та природи. Діти старшого дошкільного віку мали можливість відвідування Музею історії за­порозького козацтва та історико-культурного комплексу «Запорозька Січ» на острові Хортиця та ознайомлення з експозиціями даних об’єктів.

Для активізації уваги дітей, ініціювання ін­тересу, цікавості також проводилися такі ігри і завдання:

— ігрове завдання «Уяви себе давньою людиною».

Дітям пропонувалось, одягнувши хутряну

жилетку, уявити себе давньою людиною і зро­бити кам’яну зброю;

— ігрова вправа «Ми козачата».

Дітям пропонувалося одягнутись, як козак, зав’язати правильно пояс і виконати елементи козацького танку «Гопак»;

— ігрова вправа «Чарівні окуляри».

Дітям пропонувалося «надягти чарівні оку­ляри» і побачити найвеселіше, найтихіше, най- смутніше, найяскравіше, найбільше, найнезви- чайніше, найдорожче... у музейній експозиції;

— гра «Археологи».

Дітям пропонувалось у великому ящику з піском, використовуючи приладдя археологів, знайти давній артефакт;

—  ігрова вправа «Зробимо паспорт музейного предмета».

На папері треба обвести шаблон і розфарбу­вати відбите зображення.

Дітям пропонувалося довідатися в дорос­лих — батьків, відвідувачів експозиції — щось нове про музейний предмет, що сподобався. Як варіант ігрової вправи використовувалася рольова гра, в якій дошкільники виступали у якості «журналістів, що беруть інтерв’ю у бать­ків, відвідувачів», «іноземців, що прагнуть як­найбільше довідатися про картину, скульптуру».

Для розвитку музейного сприйняття, умінь бачити і розуміти музейну експозицію і засоби виразності музейних предметів, способи пода­чі експозиційних предметів, удосконалювання емоційно-естетичних і пізнавальних здібнос­тей нами використовувалися ефективні методи і прийоми:

— ігрова вправа «Влаштуймо виставку».

Дітям пропонувалось створити експозицію

із запропонованих предметів, об’єднавши їх за певною тематикою;

—  ігрова вправа «Визнач предмети для фондо- сховища».

Дітям пропонувалось розкласти предмети за матеріалом їх виготовлення на різні столи, що символізували різні фондосховища (столи по­значені відповідними картками).

Для активізації вираження власних вражень, розвитку історичного сприйняття (умінь вдив­лятися в історичний артефакт, відгукуватися на предмети старовини):

—  ігрове завдання «Знайди подібний предмет на столі», порівнявши його із зображенням на екрані ноутбуку, ілюстрації, картинки в книзі»;

— ігрова вправа «Що бачимо, чуємо, почуваємо, переживаємо».

Дітям пропонувалося, розглядаючи картин­ку, розповісти, що вони бачили, чули, які емоції відчували, який настрій викликала в них ілю­страція;

— прийом «Додумування».

Дітям пропонувалося придумати події до і після зображених на картинці;

— прийом «Розмова з музейним експонатом».

Дітям пропонувалося запитати у давнього

предмета: «Де він народився? Хто його зробив? Що він бачив? Для чого він був потрібен?»

—  прийом «Яким був цей предмет, до того як його розбили?». Діти уявляють яким раніше був керамічний горщик або грецька амфора у ту пору, коли їх тільки зробили.

Діти з нетерпінням чекали музейних занять, що викликали у них позитивні емоції, інтерес, естетичну насолоду. Також проводилися по­стійні заняття, спрямовані на систематизацію й узагальнення засвоєного матеріалу. Батькам рекомендовано планувати сімейне дозвілля, від­відувати музеї, виставки, галереї, обговорювати бачене в музеї.

Для активізації висловлення вражень від відвідування музейної виставки, побачених предметів педагог пропонував дітям скласти розповідь, лист бабусі, казкову історію, запо­внити «Книгу відгуків музею». Педагог пропо­нував дошкільникам намалювати: «Мені спо­добався експонат...», «Що запам’яталося більше всього». При цьому не прагнув до подібності з оригіналом, важливо виразити емоції, почуття колірною гамою, незвичайним зображенням, цікавим образом.

На даному етапі акцент робився на активіза­цію творчої і пізнавальної діяльності дошкіль­ників, прояв їхніх інтересів, переваг. Своєрід­ним девізом етапу було вираження «До педагога з питанням». Діти відправлялися до дорослого, щоб добути інформацію, необхідну для вико­нання творчого завдання, або знайти відповідь на поставлене питання («А скільки років цьому предмету?», «Як зробили цей предмет?», «За до­помогою чого його прикрашали?», «А для чого був потрібен цей предмет?»).

Таким чином, музей та музейна педагогіка сприяли вирішенню освітніх завдань художньо- естетичного, історико-географічного і пізна­вального розвитку дітей, стали основою пізнан­ня історії краю і сприйняття краси.

Робота з дітьми спонукала педагога до гли­бокого занурення до питання формування історико-географічної компетенції дітей, пошу­ку реально діючих методів та прийомів роботи. Системна робота педагога дозволила сформувати у дошкільників емоційно-ціннісне сприйняття навколишнього світу, збагатити історичний до­свід, зрозуміти мову експонатів, експозиції істо­ричного музею, залучила дітей до культури свого народу та інших народів світу, навчила бачити, відчувати, дивуватись, захоплюватись цікавим світом історичної науки; привчила до здатності концентрувати увагу, уяву, образне мислення, розвивала пам’ять, творчу фантазію, навички творчого пошуку, розширила асоціативні зв’язки, дозволила виробити своє особисте ставлення до предметів експозиції, сформувати свою особисту думку на історичні події та сформувати стійкі патріотичні почуття.

Використання оригінальних артефактів, новоробних предметів різних історичних епох обумовило підвищення рівня історичної обізна­ності, естетичної культури дітей, вироблення ціннісного ставлення до культурного надбання, предметів старовини, прищеплення бажання до спілкування з музейними експонатами, вихован­ня свідомого патріота свого краю. Діти дошкіль­ного віку зацікавлено сприймали інформацію про історичні події минувшини, відгукувались на сучасні події та сприймали культурне надбан­ня як частину сьогодення і усвідомлювали свою відповідальність не тільки за його збереженість.

Джерела та література

1. Базовий компонент дошкільної освіти. - Київ, 2012. - 26 с.
2. Белофастова Т. Ю. Педагогічні засади діяльності му­зею як соціально культурного центру: автореф. дис. ... канд. пед. наук 13.0о.о6. — К., 2003. — 20 с.
3. Зонина С. Н. Эстетическое воспитание школьников средствами музейной экспозиции: автореф. дис. ... канд. пед. наук. М.,1999. — 20 с.
4. Караманов О. В., Ласкій I. В. Педагогічний марафон як форма ефективної організації взаємодії з учнями у музейному просторі // Роль музеїв у культурному просторі України й світу: стан, проблеми, перспек­тиви розвитку музейної галузі: збірник матеріалів загальноукраїнської наукової конференції з проблем музеєзнавства, присвяченої 160-річчю заснування Дніпропетровського історичного музею ім. Д. I. Явор- ницького. — Д.: АРТ-ПРЕС, 2009. — Вип. 11. — С. 553-558.
5. Караманов О. В. Роль музейної педагогіки у про­цесі соціалізації особистості // Вісник Львівського університету. Серія педагогічна. — Львів, 2007. — Вип. 22. — С. 58- 64.
6. Лаврова Е. Ю. Эстетическое воспитание учащихся в системе взаимодействия «школа — художественный музей». — М.: Принт-Плюс, 2007. — 141 с.
7. Столяров Б. А., Бойко А. Г. Концепция педагогичес­кого взаимодействия художественного музея и систе­мы образования. Xудожественный музей в образова­тельном процессе. — СПб.: Специальная Литература, 1998. — С. 170- 201.
8. Столяров Б. Детский сад и музей: проблемы и перспективы взаимодействия в культурном про­странстве [Электронный ресурс]. — Режим доступа: http:www.obrazpress.ru|index.
9. Юхневич М. Ю. Я поведу тебя в музей: учеб. пособие по музейной педагогике. — М., 2001. — 223 с.