ВІСНИК Одеського Історико-Краєзнавчого Музею (випуск 15)

УДК 050(477.74-21)

І. С. Дружкова

«Торгово-промышленное обозрение» як джерело соціально-економічного та культурного життя Одеси

(з колекції Т. Максимюка)

Економічний розвиток Наддніпрянщини напередодні Першої світової війни посилював інтерес того­часної преси до економічної проблематики. Тому саме у цей час — 1912 року — з’явився друкований орган одеського біржі, що мав назву «Торгово-промышленное обозрение». В колекції одеського краєзнавця Т. Мак­симюка перебуває шість примірників цього видання за 1912 рік, а в бібліотеках Одеси автору не вдалося знайти примірників цього часопису. Видання надавало досить різноманітну інформацію з багатьох питань соціально-економічного життя Одеси та одеського регіону. В першу чергу увага приділялася експорту зерна та іншим питанням, пов’язаним з цим експортом. Інформація ця була досить специфічною, оскільки пере­важно адресувалася проф есіоналам торгівлі і біржових операцій та колам, близьким до них. Іноді надавалися загальні новини, що цікавили увесь світ, наприклад, про загибель «Титаніка».

Ключові слова: «Торгово-промышленное обозрение», хлібний експорт, рекламні оголошення, біржовий комітет.

Швидке економічне зростання на теренах як Наддніпрянської України, так і Російської імперії, що відбувалося напередодні Першої світової війни, посилювало інтерес тогочасної преси до економічної проблематики. Тому не дивно, що саме у цей час — 1912 р. — з’явився друкований орган одеської біржі, що мав на­зву «Торгово-промышленное обозрение». Він виходив кожного тижня по понеділках. До часопису додавалися торговельні бюлетені (щоденні) з цінами на зерно, фрукти та інші відомості. Відповідальним редактором що­тижневика був секретар біржового комітету Ф. К. Булатович. Передплатна ціна видання на рік становила 6 карб. й вважалася досить висо­кою, але, з урахуванням його корисності для торговельної та фінансово-промислової елі­ти, цілком зрозумілою. В колекції одеського краєзнавця Т. І. Максимюка перебуває шість примірників цього видання, а саме номери 5, 10, 14, 15, 16 та 17 за 1912 рік. Показово, що в бібліотеках Одеси нам, на жаль, не вдало­ся знайти номерів цього часопису. Вочевидь, вони є у фондах бібліотек Санкт-Петербурга та інших міст, оскільки сучасна харківська до­слідниця Є. П. Назарова у статті «Економічні товариства Одеси та регіональний рух на Пів­дні України на початку ХХ ст.» посилається на кілька інших номерів вищезгаданого видання [1, с. 66].

В цей час вирішувалося нагальне питання для Одеси та одеського зернового експорту, а саме — створення хлібної гавані. Тому це від­билося практично у всіх розглянутих нами номерах щотижневика, адже Одеський біржо­вий комітет у 1912 р. зробив чимало зусиль для вирішення вищезгаданої проблеми. Для цього формувалися відповідні делегації до столиці, робилися звернення до уряду та представни­ків Державної думи, наприклад, делегата від Одеси А. Нікольського, щодо прискорення роз­гляду питання про створення одеської хлібної гавані у фінансовій та бюджетній комісіях і на пленарних засідання Державної Думи. Все це знайшло відображення на сторінках щотиж­невика [2].

Серед заміток часопису є одна під назвою «Адресование вагонов с зерном непосредствен­но в порт и влияние этого на хлебную тор­говлю», яка торкалася спрямування вагонів з зерном безпосередньо в порт і вплив цього на хлібну торгівлю. Автор замітки вказував, що раніше зерно, яке привозили залізницею на одеський ринок, потрапляло до сховищ і, в залежності від конкуренції, продавалося та відправлялося закордон. Проте якщо раніше
хлібною торгівлею переважно займалися ве­ликі експортери, то на час написання замітки, на думку автора, характер торгівлі змінився, багато експортерів працювали завдяки банків­ським кредитам і не мали власного капіталу. Велика кількість експортерів призвела до того, що значна частина зерна, до 50%, відправляла­ся до порту одразу, де перевірка якості та кіль­кості товару на той момент була неможлива, як це робили у сховищах, що істотно впливало на якість і відповідно, вартість місцевої про­дукції за кордоном. Єдиним виходом, на думку автора, було якнайскоріше створення хлібної гавані, що повинна була мати оснащені скла­ди та елеватори, це би як вирішило проблему якості, так і вплинуло позитивно на вартість зерна [3, с. 2].

У кожному номері видання були колонки, присвячені іноземним та одеським хлібним ринкам. На шпальтах видання, зокрема, роз­глядалися зміни на закордонних ринках за тиждень, одеський хлібний ринок також оці­нювався за тиждень. При тому не лише наво­дилися ціни, але й обговорювалася ситуація з врожаями зернових культур у можливих кон­курентів. Наприклад, повідомлялося, що через вдалу погоду в Аргентині кукурудза користу­ється значним попитом, через меншу ціну та відсутність румунської та російської кукуру­дзи, через політичну та військову ситуацію у протоках [4, с. 11].

У матеріалах про одеський хлібний ринок друкувалися відомості про загальні настрої покупців та продавців згідно з кон’юнктурою ринку, ціною на пшеницю, жито, ячмінь, ку­курудзу, льон тощо. Про закордонні ринки по­давалася більш стисла інформація [5].

Незважаючи на те, що в основному часопис був присвячений проблемам місцевого зерново­го ринку та транспортуванню товарів на закор­донні ринки збуту, інколи з’являлися матеріали і іншої тематики та ґатунку. Зустрічаються ма­теріали рекламного характеру, так Російське то­вариство пароплавства і торгівлі (РТПіТ) нада­вало до «Торгово-промышленного обозрения» інформацію про напрями сполучень між пор­тами, які товариство здійснює по внутрішніх лініях та закордонними шляхами. Товариство здійснювало термінові поштово-пасажирські та вантажні внутрішні сполучення по Кримсько- Кавказькій, Миколаївській, Херсонській та по Дніпровській лініям. Закордонне сполу­чення товариства мало такі напрямки: Олек­сандрійській прямий, Олександрійський круговий, Македонсько-Олександрійський,

Болгарсько-Анатолійський, Анатолійський, Чорноморсько-Балтійський, Персидський, Севастопольсько-Константинопольський. З цієї реклами можна дізнатися, що флот РТПіТ становив 39 поштово-пасажирських, 6 товаро- пасажирських, 24 вантажних, 7 буксирних пароплавів, водотоннажність яких становила 211,5 тис. тонн [6, с. 1]. Схожу інформацію на­давало про себе і Дунайське пароплавство, що здійснювало рейси по лінях — Одеса-Галац, Добрудзькій, Рені-Кладовській, Батум-Галац та Прутській лініям [7, с. 2]. Притому обидва товариства друкували свою рекламу майже у кожному номері. Значно менше згадувався ще один перевізник, а саме Австрійський Ллойд з його лінією Одеса-Константинополь-Трієст- Венеція.

Страхове товариство Руський Ллойд дру­кувало свою рекламу не набагато менше РТПіТ. Головним агентом товариства з прав­лінням в Санкт-Петербурзі та відділенням в Одесі був Е. Г. Ройзман, який працював у Азовсько-Донського комерційного банку. Ре­кламували себе і відомі банківські установи, як-то Одеський купецький банк, Сибірський торговий банк, Бессарабсько-Таврійський зе­мельний банк. Крім того, подавалася інфор­мація на правах реклами, а саме друкувалися баланси банків, що були зобов’язані друкувати власні баланси, але у державних виданнях. Ці­каво, що банки часто себе більше позиціонува- ли як представників або агентів значних фірм та виробництв, аніж свої кредитно-фінансові можливості. Наприклад, Одеський купецький банк вказував себе у якості представника заво­дів від Миколаєва до Канади, від Риги до Бри­танії та ін., де виробляли культиватори, плуги, сіялки та інші машини для заготовки і обробки сільськогосподарської продукції [8, с. 20].

Крім того рекламувався телеграфний ключ — «universel» code Михайла Гасоха. Телеграфним ключем називали будь-який перемикальний пристрій, що використову­вався для передачі знаків азбуки Морзе. По­дібні ключі використовувалися у всіх видах ручної телеграфії. Тобто ідея про те, хто во­лодіє інформацією, той володіє світом, тут відігравала неабияку роль. Завдяки теле­графному апарату можна було прискорити об­мін інформацією на зміни цін за кордоном, що звичайно могло допомогти у грі на біржі [9, с. 19].

Зустрічається реклама також виробництв, правда, її замало. Так, друкувалася реклама оптового магазину під назвою «Склад техніч-
них та залізних товарів і фабрика металевих виробів П. Вінника». Склад продавав, а також і виробляв запасні частини для пароплавів, за­водів та млинів. Юридична адреса магазину була вул. Грецька, 23.

До речі, лише в двох рекламах зустрічають­ся малюнки. Всі інші - це звичайні об’яви, і лише у декількох фірм цікавим є оздоблення рамок, як у вже названих Австрійського Ллой­да, Телеграфного ключа М. Гасоха, Страхового товариства «Россія»,

Руського Ллода та Чор­номорського товариства взаємного страхування судновласників. Всі ці рамки були оригіналь­ними для кожної об’яви та виконані у модному тоді стилі модерн [10, с. 19-20]. Малюнки на виробничу тематику фактично є лише у двох рекламах — магазина П. Вінника та одесько­го відділення Чавуноли­варного заводу, фабри­ки і складу машин для млинів Якова Петри- ковського.

Цікавою для сучасної людини є реклама Чор­номорського товариства взаємного страхування судновласників. Товари­ство було створено у 1905 р., управління знахо­дилося в Одесі, за адресою вул. Дерибасівська, буд. 5. Товариство приймало: «1. Коллективное страхование рабочих и служащих от несчастных случаев на судоходных предприятиях, судовые команды, по выгрузке, нагрузке и перегрузке, по сплаву леса, тяге судов бечевкой; содержание паромов и перевозов, а также землечерпальные работы. 2. Морские и речные страхования судов

CASCO» [11, с. 20]. Страхування CASCO є стра­хуванням, об’єктом якого є засоби транспорту. Головними ризиками є пошкодження, знищен­ня транспортного засобу, збиток, зумовлений пошкодженням або конструктивним знищен­ням корпусу судна,і не містить у собі страху­вання пасажирів, майна, що перевозиться, чи екіпажу. Притому під судном мається на увазі каркас чи корпус судна без оснащення, без щогл,

вітрил, рей та такелажу.

На сторінках що­тижневика зустрічала­ся достатньо розлога інформація, яка торка­лася новин внутрішньої політики, дотичних до зернового експорту. Зо­крема, про відвідування В. М. Коковцевим, в цей час міністром фінансів та головою Ради міні­стрів Російської імпе­рії, Московської біржі. Притому текст виступу самого В. М. Коков­цева складав третину обсягу номера часопи­су [12, с. 2-7].

Обов’язкова рубри­ка «Торгово-Промыш­ленного обозрения» мала назву «В Бирже­вом комитете», де був представлений дуже строкатий матеріал подій, пов’язаних з діяльністю Одеського біржового ко­мітету: повідомлення про смерть голови прав­ління Російського для зовнішньої торгівлі банка А. Я. Помера; про підвищення страхової премії через бомбардування Дарданелл; журнали ради одеських мукомелів; інформація про виробни­цтво в Одесі висівок та продаж цього продукту закордон та ін. [13, с. 7-9]. На засіданнях коміте­ту обговорювалися і законодавчі ініціативи де­
путатів Державної Думи, якщо вони торкалися хлібної торгівлі. Так в 15 номері мова йшла про законопроект 82 депутатів Думи на чолі з депу­татом від Самарської губ. М. Челишовим щодо заходів по впорядкуванню хлібної торгівлі, як основної галузі народного господарства, зміст якого був дуже далеким від принципів ринкової економіки. Референтом з цього приводу на за­сіданні Одеського біржового комітету виступив вищезгаданий секретар комітету та редактор ча­сопису Ф. К. Булатович, що розповів про стано­вище, в якому опиниться зернова торгівля після прийняття зазначеного законопроекту: «...вывоз хлеба за границу составляет монопольное право правительства. Каждому посевщику предостав­ляется ссыпать в государственные зернохрани­лища причитающееся на его долю, сообразно посевной площади, количество хлеба установ­ленного качества и рода (натура, сорность, сухость). Цена на хлеб, порядок разверстки, а равно размер отпуска хлеба заграницу уста­навливаются законодательными учреждениями и т. д.» [14, с. 2-3]. Після виступу Ф. К. Булато­вича біржовий комітет одностайно визнав ви­щезгаданий законопроект абсолютно неприпус­тимим. Згідно з відомостями щотижневика того ж року Ф. К. Булатович звітував про результати власного відрядження до Санкт-Петербурга з приводу прийняття законопроекту про створен­ня хлібної гавані [15, с. 2-7].

Друкувалася інформація від Одеської ку­пецької управи. Це була інформація про на­дання свідоцтв на відкриття торгових будинків, вона друкувалася у кожному номері іноді по од­ному оголошенню, іноді по два-три. Цікаво, що у зазначених номерах часопису серед виданих свідоцтв на створені комерційні організації є і свідоцтва, що видавалися жінкам, хоча їх і на порядок менше, ніж для чоловіків. Так, дружині одеського міщанина Анні Самойлівне Паріжер було видано свідоцтво на створене нею на пра­вах товариства «на вере» торговий будинок під фірмою «А. Паріжер і Ко» [16, с. 18], а серед двох оголошень на свідоцтва, надрукованих 9 квітня, одне належало дружині одеського другої гільдії купця Мендлє Шмерковні Якерс, торговий бу­динок «М. Ш. Якерс і Ко» [17, с. 20]. Цікаво, що у Москві на Востряковському кладовищі серед єврейських поховань є могила Анни Самійлівни Паріжер (1876-1932 рр.), однак висновки робити ще зарано. Чи це є одна особа, заслуговує на подальше архівне дослідження.

На сторінках щотижневика розглядалися різні зовнішньополітичні фактори, що суттє­во впливали на зернову торгівлю та коливання цін на хлібних ринках. Наприклад, усклад­нення перетину протоків, а потім закриття Дарданелл під час італійсько-турецької війни 1911-1912 рр. [18, с. 17]. Під час зазначеної вій­ни 18(5) квітня 1912 р. Османська імперія на два тижні закрила прохід через Дарданелли для ко­мерційних суден всіх держав. Щотижневик по­відомляв про реакцію на цю війну російських дипломатів, зокрема, про виступ 13(26) квітня 1912 р. на засіданні Державної Думи міністра закордонних справ Росії С. Д. Сазонова. Од­нак одеських комерсантів передусім цікавило у зв’язку з цим становище чорноморської торгівлі, зокрема, зернової.

Іноді згадуються і загальновідомі новини, що цікавили увесь світ. Так, у 14 номері від 9 квітня була надрукована розлога інформація під назвою «Загибель Титаніка». Інформація подається у розділі «торгова хроніка», правда, чомусь вже після Одеського хлібного ринку та цін на фрахти, можливо, це пов’язано з тим, що новини вставили в останній момент, бо «Гибель «Титаника» та «К закрытию Дарданелл» впада­ють в око тим, що розміщені серед одеських но­вин. На шпальтах видання достатньо детально передаються вже відомі на той час подробиці трагедії, однак і тут видавництво, окрім кіль­кості загиблих, дає детальну інформацію, цікаву в першу чергу підприємцям, торговцям та фі­нансистам, про розміри корабля, тоннажність та швидкість й сили його машин. Крім того, була вказана приблизна кількість збитків - 211 млн карб. [19, с. 16-17].

Загалом, слід відзначити, що «Торгово­промышленное обозрение» надавало досить різноманітну інформацію з багатьох питань, що торкалися найважливіших сторін соціально- економічного та культурного життя Одеси та одеського регіону. Звісно, що через особливості видання в першу чергу увага приділялася екс­порту зерна та іншим питанням, пов’язаним з цим експортом. Інформація ця була досить спе­цифічною, оскільки переважно адресувалася професіоналам торгівлі і біржових операцій та колам, близьким до них. Проте вона може бути цінним джерелом і щодо стану одеської зерно­вої торгівлі періоду її піднесення, і щодо планів покращення цієї галузі торгівлі, яким, через початок Першої світової війни, не судилося бути реалізованими. Крім того, саме специ­фічність видання акцентує увагу на деяких ас­пектах соціально-економічного та культурного життя Одеси, на які за звичай не звертається належна увага, як-то до рекламних оголошень, об’яви свідоцтв та багато іншого.

Назарова Є. П. Економічні товариства Одеси та ре­гіональний рух на Півдні України на початку ХХ ст. // Наукові праці історичного факультету Запорізько­го державного університету. — Запоріжжя, 2010. — Вип. ХХІХ. — С. 63- 70.

1. Торгово-промышленное обозрение. — 1912. — № 5, 10,

15,  16, 17.

1. Адресование вагонов с зерном непосредственно в порт и влияние этого на хлебную торговлю // Торгово-Про­мышленное обозрение (далі — ТПО). — 1912. — № 5, 6 февр. — С. 1- 2.
2. Одесский хлебный рынок // ТПО. — 1912. — № 16. — 23 апр. — С.11.
3. Торговая хроника. Иностранные хлебные рынки (за неделю) // ТПО. — 1912. - № 14, 9 апр.; Одесский хлеб­ный рынок // ТПО. — 1912. — № 14, 9 апр. — С. 12.
4. Русское общество пароходства и торговли // ТПО. — 1912. — № 14. — 9 апр. — С. 1.
5. Русское Дунайское пароходство // ТПО. — 1912. - № 14, 9 апр. — С. 2.
6. Одесский купеческий банк // ТПО. — 1912. — № 16, 23 апр. — С. 20.
7. Телеграфный ключ // ТПО. — 1912. — № 15, 16 апр. — С. 19.

10.  Торгово-промышленное обозрение. — 1912. — № 16, 23 апр. — С. 19-20.

11.  Чорноморское Общество взаимного страхования су­довладельцев // ТПО. — 1912. — № 15, 16 апр.

12.  Пребывание В. Н. Коковцева в Москве // ТПО. — 1912. — № 14. — 9 апр. — С. 2- 7.

13.  В Биржевом комитете // ТПО. — 1912. — № 14, 9 апр. — С. 7- 9.

14.  В Биржевом комитете // ТПО. — 1912. — № 15, 16 апр. — С. 2- 8.

15.  В Биржевом комитете // ТПО. — 1912. — № 17, 9 апр. — С. 2- 7.

16.  От Одесской купеческой управы // ТПО. — 1912. — № 16, 23 апр.

17.  От Одесской купеческой управы // ТПО. — 1912. — № 14, 9 апр.

18. Дарданеллы // ТПО. — 1912. — № 10, 12 марта. — С. 17

19.  Гибель «Титаника» // ТПО. — 1912. — № 14, 9 апр.