|
|
 
 
 
|
ВІСНИК Одеського Історико-Краєзнавчого Музею (випуск 2)В. Солодова М.С. Воронцов та подорож імператора Миколи I по Новоросії у 1837 році. 19 вересня 1837 р. граф Михайло Семенович Воронцов, знаходячись в Алупці, подав імператору Миколі I доповідну записку про затвердження суми 69.537 крб., яка була взята з одеських міських прибутків "на устроение здешнего Биржевого здания" (1). При яких же обставинах імператор опинився у Кримському маєтку графа? Що цьому передувало? 19 червня 1837 р. газета "Одеський вісник" повідомила своїх читачів, що "по известиям, полученным из Вознесенска в наступающем августе месяце по-следует в окрестностях этого города Высочайший смотр всей резервной кава-лерии…". Його ініціатором був граф І.Й. Вітт - головний начальник всіх південних військових поселень та інспектор резервної кавалерії. У російській військовій історії Вознесенській збір став першим кавалерійським збором, проведеним в таких величезних масштабах. У ньому взяли участь 350 ескадронів кавалерії, піхотна дивізія з трьома пішими батареями та 144 знарядь кінної артилерії. Табір для всіх військових частин був влаштований біля р. Буг, на відстані 12 верст від Вознесенська, де знаходилася головна квартира імператора. А степи і плавні, тимчасове містечко з казенними спорудами та будиночками солдатів-поселенців, великі запаси хліба та фуражу давали можливість зосередити саме тут масу кавалерії, і розмістити в самому містечку свиту Миколи I та його численних гостей. Огляди і маневри, які почалися 18 серпня, завершилися 3 вересня 1837 р. Імператор висловив військам своє особливе задоволення "за отличное испол-нение всех обязанностей полевой и форпостовой службы, а также за правиль-ность и быстроту всех построений, на всякого рода местности" (2) . Але якщо одесити про майбутні військові навчання дізналися з газет рівно за два місяці до їх початку, то Головний начальник всіх південних військових поселень, цілий рік займався їх грандіозними приготуваннями. Не міг залишатися в стороні від подій, що відбувались, в Новоросійському краю його генерал-губернатор граф М.С. Воронцов. Виходячи з документів, пік його діяльності, як адміністратора краю, пов'язаної з приїздом імператорської сім'ї, випадає на березень-квітень 1837 р. Саме до цього періоду відноситься листування між генерал-губернатором і шефом жандармів графом О.Х. Бенкендорфом, який прагнув вирішити численні питання через майбутню поїздку імператора. Питання торкалися розміщення свити Миколи I у Севастополі, Керчі, відрядження у Одесу довіреного урядовця "для секретных разведаний в предупреждение могущих существовать преступных замыслов заграничных злоумышленников" (3) уточненню маршруту подорожі Миколи I по Катеринославській, Херсонській та Таврійській губерніям та ін. Що стосується маршруту, то він мінявся (чи його міняли) кілька разів. Наприклад, маршрут подорожі очікуваний в квітні 1837 р., істотно відрізнявся від того, що відбувся в серпні-вересні того ж року. Хоча б тим, що після Вознесенських маневрів імператор та його свита, не заїжджаючи до Одеси, повинні були 3 вересня з Миколаєва відправитися морем до Севастополя, а з 8 по 17 вересня - оглядати Південний берег Криму (4). Остаточний маршрут був виданий друкарським способом в Санкт-Петербурзі. На ньому були вказані усі поштові станції, відстані у верстах, дні прибуття, причини зупинки (наприклад - "обід", "нічліг") і навіть способи пересування. Так, в Криму з Севастополя до Бахчисарая передбачалося добиратися в екіпажах, а з Артеку до Алупки - верхом (5). Всім поштовим та станційним доглядачам генерал-ад'ютантом Бенкендорфом були розіслані "Открытые предписания". Для екіпажу Миколи I був наказ "впрягать лучших почтовых, объезженных и смирных лошадей и которые бы не боялись огня, в случае если изволить ехать ночью с факелами, наблюдая при том, чтобы не были вместо оных помещичьи и чтобы не были нарочно на сей предмет откармливаемы…" (6). Процесія з десяти екіпажів імператора та його свити, під час руху, справляла незабутнє враження. Кожну коляску, карету або бричку тягнуло від 3 до 6 коней. А в карету великої княгині Марії Миколаївни було запряжено 8, і стільки ж, в карету супроводжуючих імператрицю її фрейлін. Тому число коней при переїздах у Миколи I досягало 58, а у імператриці - 73! (7) По тракту від Миколаєва до Одеси на всіх поштових станціях збільшили число коней. Замість 24, що знаходилися там раніше, з 20 серпня їх стало 100. В основному це були "военно-поселенческие лошади с прочной упряжью и достаточным числом кучеров", - як повідомляли М.С. Воронцову з Піклувального комітету про іноземних поселенців Південного краю Росії (8). Воронцов контролював не тільки "усиление станций лошадьми обывательскими и колонистскими" (9), але й стан доріг. У квітні - травні 1837 року граф знаходився в Алупці, де продовжувалося будівництво палацу. Звідти він надсилав листи цивільним губернаторам Таврійської, Катеринославської та Херсонської губерній, Керчь-Єникальському градоначальнику, командиру Балаклавського грецько-піхотного батальйону з однаковим змістом - чи побудовані пристані, чи відремонтовані мости, які заходи вжиті по виправленню доріг від Севастополя до Балаклави, з Таганрогу до Ростову, від Вознесенська до Миколаєва та Одеси? 21 травня 1837 р. М.С. Воронцов був викликаний до Петербургу, де пробув два місяці. Назад з ним приїхав інженер-майор Ж.В. Гаюї, він зразу ж був відправлений до Криму "для некоторых распоряжений по случаю приезда Высочайших особ от Одессы до Ялты" (10). Гаюї був відомий своїми дослідженнями про природу виникнення зсувів, про використовування підземних вод в цілях водопостачання, під його керівництвом був побудований Великофонтанський маяк в Одесі. Ще в 1828 році він був обраний членом-кореспондентом Російської Академії наук. Тому не випадково, що М.С. Воронцов запросив його до Криму. На початку липня для огляду доріг, мостів та гатей в Таврійській губернії, Воронцов відряджав і свого ад'ютанта Орлая (11). Для того, щоб уникнути непотрібної суєти, непорозумінь, плутанини у вищезгаданих губерніях були створені три тимчасові комісії. Перша комісія займалася "заготовлением почтовых, а в Крыму почтовых и верховых лошадей, седл и всякого рода збруи" (12). Друга - заготовлянням квартир та приміщень. Її діяльність полягала не тільки в отриманні точних відомостей про квартири високих персон та їх свити, але і в декоративному оформленні інтер'єрів, в розстановці меблів, підборі посуду. Якщо ж перебування гостей продовжувалося на декілька днів - то потрібно було приготувати і пристойні екіпажі. Третя - була необхідна для "заготовления продовольственных припа-сов". Це означало завчасну заготівлю годованої домашньої птиці, волів, телят та баранів. Дійні корови відбиралися для вершків та молока. Високих гостей прагнули здивувати блюдами з морської та річкової риби, лісової дичини, а також винами з місцевих сортів винограду. На початку XIX ст. на Таманському півострові ще водилися фазани, в Кримських горах не були рідкістю дикі кози, а в гірських джерелах плескалася форель. Свіжістю та ароматом відрізнявся мед повіту Феодосії, цінувалися і молдавські лікери, але варення доводилося виписувати з Києва. Третя комісія займалася також розподілом продуктів у необхідній кількості тільки по тих пунктах, де вони були потрібні. У кожному такому пункті знаходився представник Комісії - "комісіонер". Головними ж розпорядниками дій комісій були цивільні губернатори та градоначальники, а через них Воронцов володів обстановкою у Новоросійському краю. Обов'язковими членами тимчасових комісій були купці, оскільки вони безпосередньо займалися поставками товарів і продуктів, особливо якщо їх доводилося поставляти з-за кордону. У державному архіві Одеської області зберігся лист М.С. Воронцова, відправлений з Алупки 29 квітня 1837 р., адресований тодішньому Одеському градоначальнику О.І. Левшину з проханням сприяти "евпаторийскому купцу I гильдии караиму Симе Бобовичу, в его поездке в Константинополь за различными вещами" (13). Під "вещами" малися на увазі меблі, тканини та предмети декоративно-прикладного мистецтва, що призначалися "для украшения Бахчисарайского ханского дворца, который будет посещать Государь император" (14). З Константинополю до Одеси були привезені єгипетські рогожі, турецькі шалі, килими та меблі. Вони призначалися для кімнат і залів Одеської біржі. Саме тут мав відбутися бал та святкова вечеря з нагоди приїзду імператорської сім'ї в столицю Новоросії. До прийому імператора в місті почали готуватися відразу після отримання достовірних відомостей про день його приїзду. Відповідно до остаточно затвердженого маршруту, Микола I та його свита прибули до Одеси в ніч з 5 на 6 вересня 1837 р. На день раніше прибула імператриця Олександра Федорівна. Їх імператорські величності і Цесаревич зупинилися у будинку Новоросійського генерал-губернатора графа М.С. Воронцова, спеціально підготовленого для їх прийняття (15). З Одеси, судячи з графіку, Микола I повинен був виїхати до Севастополя наступного дня. Але виїхав тільки 9 вересня, тобто затримався на два дні. І відповідно на два дні пізніше він прибував в решту пунктів свого маршруту. Що ж затримало імператора в Одесі? Перш за все прийом, наданий йому в столиці Новоросії. Безперечна тут заслуга М.С. Воронцова, який готувався до цього за багато місяців, а перед самим приїздом імператора до Одеси, граф залишив Вознесенськ ще 31 серпня, щоб самому особисто переконатися в результаті підготовчих робіт. Підстави для занепокоєння у генерал-губернатора були. Особливо його хвилювала будівля Біржі, де намічався бал та вечеря на честь імператорської сім'ї. А за два тижні до влаштовуваного прийому, Одеський градоначальник О.І. Левшин звернувся до М.С. Воронцова з проханням затвердити кошторис на "исправление всей наружной штукатурки и побелку стен биржевого здания; на устройство внутри большой залы пилястр и росписку стены; на пробивку двух дверных отверстий, и на сделание дверей с коробками и с приборами…" Градоначальник дуже нервував, через ситуацію, що створилася, що пропонував всі ці роботи зробити за свій рахунок. Але Воронцов наклав резолюцію: "разрешить из суммы 1838 года" (16), маючи на увазі міські прибутки. З будівлею Біржі відбувалися дійсно дивні речі. Постійно градоначальнику і генерал-губернатору надходили приписання від інспекторів Будівельного комітету про порушення в розрахунках проекту, в підборі будівельних і обробних матеріалів. Ще в недобудованій будівлі в 1835-1836 рр. відбулися обвалення стелі, стін, карнизів і навіть верхніх частин 13 колон… (17) Але 6 вересня свято відбулося, імператор, а також численні гості, навіть і не підозрювали, що йому передувало. Їх погляду постала яскраво ілюмінована будівля, в стилі класицизму, розташована в одному з живописних куточків Одеси, над балконом якої у вечірній темряві яскравіли слова: "Боже царя храни!" Зал, де зазвичай збирався біржовий стан для комерційних операцій, був визначений для танців. Того вечора там знаходилося приблизно 700 гостей. Для святкової вечері спеціально був прибудований тимчасовий овальний дерев'яний зал. Гостей вразили своєю красою живописні розписи на стінах, плафонах, ліпні капітелі на колонах і карнизах. Освітлювався зал "пятнадца-тью люстрами, состоящими из серебряных якорей, обитых золотыми каната-ми, с фестонами из морской травы, будто нечаянно вытянутой якорями со дна морского" (18). Збереглося зображення та опис кімнати, "устроенной для отдохновения Государыни императрицы". Вона нагадувала "беседку в Мавританском вкусе из белых и золотых решеток, обвитых свежими лозами винограда, на которых висели совершенно поспевшие кисти красных и белых ягод, приятных не для одного только зрения, но и вкуса… В простенках, зеркала отражали зелень ви-ноградных листьев и огни освещения; в нишах скрывались мраморные груп-пы; острые конечности арок украшались гербами Государыни императрицы, - венками белых роз, разделенных пополам мечами. Вход в комнату был осенен двумя высокими лимонными деревьями, в зелени которых ярко желтели спе-лые плоды" (19). Цікаво, що джерелом фінансування балу була добровільна підписка спроможних городян, без залучення міських або громадських грошей. Сума витрат склала 70.000 крб., з яких 42.000 - внесли підпищики, а інші були повернені згодом, продажем лісу від тимчасових споруд та різних речей, що залишилися після балу. Безпосередньою підготовкою та проведенням святкування займалася комісія з дворян та купецтва на чолі з О. Левшиним, який всі свої дії погоджував з графом М.С. Воронцовим. Їх Величність відкрила бал польським полонезом, вірші для якого були написані поетом А.І. Подолінським: Звуком радостного грома Встретим Царственных гостей, Блеск прославленного дома, И любовь России всей!.. Імператор та імператриця не обмежувалися, будучи в Одесі відвідинами балу, театру і собору. Вони оглядали Рішельєвський ліцей, Інститут шляхетних дівчат, пересипські плантації, ботанічний сад, лікарню, карантин. Побували на міській художньо-промисловій виставці, що розташувалася в будинку купця Крамарева. Імператор навіть випив там чарку місцевого вина за здоров'я художників і ремісників (20). 9 вересня, вранці імператор Микола I на військовому пароплаві "Північна зірка" відправилися до Севастополя. За ними на чотирьох пароплавах - "Марія-Ганна", "Нева", "Громоносець" та "Петро Великий" прямували решта високопоставлених гостей. Подорож продовжувалася… Не можна вважати, що після Вознесенська вона носила чисто розважальний характер. Микола I проводив огляди не тільки у Вознесенську, але і в Одесі - двом батальйонам Подільського єгерського полку та тільки сформованому Дунайському козачому війську. В день від'їзду з Ялти у напрямку до Керчі 19 вересня, він після божественної літургії в Кореізській церкві, встиг оглянути піхотний батальйон Модлінського полку. Йому були представлені цивільні та військові урядовці, іноземні консули, почесне купецтво, православні священики, татарські муфтії, меноніти та інші колоністи. Було подано багато прохань від вдів військових, купців і купчих, міщан та селян. Наприклад, "вдова майора Варвара Муликовская просила о назначе-нии дочерям ее содержания по тысяче рублей в год", а "крестьяне капитана-лейтенанта Плетнева, Александр, Иван и Степан пожаловались на его жесто-кое с ними обращение", або "татары просили разрешить им свободную тор-говлю в Крымском полуострове без свидетельства и без платежа гильдейских повинностей" (21) и т. д. Найцікавіше, що всі ці прохання були перепроваджені на розгляд та вирішення графа М.С. Воронцова. 18 вересня 1837 р. імператор з світою о другій годині дня дісталися до Алупки, де їх вже зустрічали Воронцови. Вони піднесли таким високим гостям, по російському звичаю, хліб та сіль. Наступного дня Микола I відплив на "Північній зірці" з Ялти до Керчі. А через деякий час М.С. Воронцову доставили рескрипт, з наступним змістом: "Посетив ныне, после 9 лет, город Одессу, я с особенным удовольст-вием нашел в нем отличный порядок. Значительное распространение и возве-дение многих красивых зданий, свидетельствует о цветущем оного состоянии. С равным удовольствием посетил я вновь Крым, после 21 года, и истинно ра-довался видя быстрые успехи в устройстве сего края, столь обильного средст-вами к внутреннему благосостоянию, коему непременно способствовать будет отлично исполняемое устройство по Южному берегу Крыма прочных и удоб-ных дорог. Относя все сие к постоянной благоразумной заботливости и не-усыпным трудам Вашим, - я исполняю долг для Меня приятный, изъявляя Вам полную и совершенную признательность за отлично-полезное служение Ваше, пребывая к Вам навсегда благосклонный. Николай. На пароходе "Северная звезда" 20 сентября 1837 года" (22). (1) Державний архів Одеської області (далі - ДАОО). - Ф. 59. - Оп. I. - Спр. 6а. - Арк. 303. (2) Військова енциклопедія. П-г. - 1912. - Т. 6. - С.624. (3) ДАОО. - Ф. I. - Оп. 200. - Спр. 55. - Арк. 2. (4) ДАОО. - Ф. I. - Оп. 200. - Спр. 95. - Арк. 6. (5) Там же. - Арк. 95. (6) Там же. - Арк. 92. (7) Там же. - Арк. 93. (8) ДАОО. - Ф. I. - Оп. 191. - Спр. 54. - Арк. 256. (9) Там же. - Арк. 56. (10) ДАОО. - Ф. I. - Оп. 191. - Спр. 54. - Арк. 564. (11) Там же. - Арк. 77. (12) ДАОО. - Ф. I. - Оп. 200. - Спр. 95. - Арк. 25 об. (13) ДАОО. - Ф. I. - Оп. 191. - Спр. 54. - Арк. 1. (14) Урядовий вісник. - 1893. - № 79. (15) Одеський вісник. - 1837. - № 72. (16) ДАОО. - Ф. I. - Оп. 190. - Спр. 72. - Арк. 206, 200 об. (17) ДАОО. - Ф. 59. - Оп. I. - Спр. 6а. - Арк. 61. (18) Спогад свята в Одесі 6 вересня 1837 року. - Одеса, 1838. (19) Там же. (20) Одеський вісник. - 1837. - № 73. (21) ДАОО. - Ф. I. - Оп. 200. - Спр. 69. - Арк. 6, 19, 38. (22) Одеський вісник. - 1837. - № 81. |
|
|