ВІСНИК Одеського Історико-Краєзнавчого Музею (випуск 3)

Л. Самойленко

Музеї Київського національного університету ім. Тараса Шевченка: історія, досвід роботи, перспективи розвитку

    Європейська історія розвитку музеїв доводить, що серед домузейних форм нагромадження випадкових раритетів, перші колекції наукового харак-теру з'являються саме в університетах(1). Такий шлях торувала і музейна справа в Україні, де музеї виникають разом з заснуванням університетів, що було відображено у їхніх статутах(2). Університетські музеї, використо-вуючи свої колекції та збірки пам'яток у навчальних та наукових цілях, закла-дають також основи музейної роботи: зберігання, обліку, експонування тощо. Так, уже в 1807 р. при одному з найстаріших університетів України - Харків-ському - відкривається ряд музеїв(3). Київський національний універси-тет (КНУ), продовжуючи давні традиції європейських вузів також приділяв увагу розвитку активних методів навчання, наочного викладання, вдоскона-ленню і поглибленню процесу самостійної дослідницької та наукової діяльно-сті студентів. Основу найстаріших його музеїв - Ботанічного, Зоологічного, Геологічного складали надходження від Кременецького ліцею і Віленського університету. Так само після передачі у 1834 р. колекцій з Віленського універ-ситету, Уманського, Луцького та Почаївського училищ виник нумізматичний кабінет. Вже в день урочистого відкриття до Київського університету надхо-дять археологічні колекції з розкопок стародавнього Києва разом з планами і картами, а до мінералогічного кабінету колекція мінералів та інших експона-тів. Зібрання старожитностей університету, згодом перетворилося на перший в Києві археологічний музей, що на поч. ХХ ст. мав більш як 11 тисяч одиниць зберігання(4). В середині 1880-х рр. в університеті вже налічувалось близько 20 музеїв та навчальних кабіне-тів(5). І хоча від них вціліло ду-же мало, натомість збереглися традиції створення і використання музейних колекцій, що інтегровані в навчальний та науковий процеси як база для якісної освіти. На сьогодні музеї київського університету є не лише елементом органі-зації навчального процесу з використанням предметних засобів і автентичних джерел, які поглиблюють теоретичний виклад лекцій. Вони давно виходять за рамки лише навчальних, створених (за усталеною класифікацією) з освітньою метою. Нині це осередки наукової діяльності викладачів, студентів і аспіран-тів, справжні лабораторії, що мають вузькоспеціальний характер, тісно пов'язані з галузевою науковою роботою, а їхні фонди є як результатом науко-вої діяльності, так і використовуються у дослідних цілях. Тобто музейний предмет в університеті використовується не лише як засіб ілюстрування, а і як джерело знань, об'єкт досліджень, що формує, виховує у майбутніх педагогів та науковців спостережливість, навички творчого пошуку. Музеї КНУ є також збирачами та дослідниками історії національної науки і техніки, забезпечують вони й формування та збереження Музейного фонду України.
    Сьогодні музеїв різних профілів в університеті десять, кожен з яких має свою цікаву історію заснування, поповнення і розвитку, тісно пов'язану з дія-льністю наукових шкіл та вдатних діячів науки(6). До музеїв історичного профілю належать: Музей історії університету, Археологічний музей, Етнографічний музей; до природничого - Ботанічний сад імені академіка О.В.Фоміна, Ботані-чний музей, Геологічний музей, Зоологічний, Музей природи Канівського природного заповідника, а серед галузевих - Музей історії астрономічної об-серваторії і Лінгвістичний музей. Але більшість з них можна назвати комплек-сними, що поєднують в собі ознаки різних профілів. Майже всі музеї мають меморіальні розділи, або куточки присвячені видатнім діячам університетської науки.
    Підкреслимо, експозиції та фондові колекції у музеїв КНУ різні за роз-міром та оформленням, різним є й рівень організації музейної роботи, фінан-сове та кадрове забезпечення. Відповідно до підпорядкування (структура уні-верситету, підрозділ науково-дослідної частини, факультету чи кафедри), музеї мають різні функції та використовують різні форми роботи. Для одних пере-важають екскурсійні та виставкові програми, в приміщеннях інших проходять практичні, семінарські або лекційні заняття, підготовка до іспитів. Переважна більшість музеїв КНУ активно залучає студентів і аспірантів до пошукової ро-боти та до формування музейних колекцій під час археологічних, етнографіч-них і природничих експедиційних досліджень. На базі фондових зібрань про-ходить підготовка курсових, бакалаврських, дипломних, магістерських робіт і дисертаційних досліджень, написання статей та монографій. Традиційним є організація при музеях спеціалізованих бібліотек, архівних підрозділів тощо.
    Музей історії університету підпорядкований історичному факультету. Започаткований в 1966 р. у складі двох відділів: фондового і виставки "Київ-ський університет сьогодні". У 1978 р. після реорганізації музей відкрили в приміщенні колишнього університетського костелу, тепер ауд. 334 головного корпусу. Оновлювалася, розширювалася і змістовно доповнювалася експози-ція ще двічі: у 1984 р. до днів святкування 150-річчя університету. та на вере-сень 2004 р. до святкування 170-річчя університету. В 1986 р. Музею було присвоєно почесне звання "Народний". Тепер музей займає площу близько 350 кв. м. (загальна і виставкова). Є невеличке фондове приміщення і робоча кімната. Кількість одиниць зберігання основного фонду - понад 4 тис. Доку-ментальні матеріали та 1143 натурні експонати (прилади, особисті речі) експо-зиції, у тому числі унікальні та раритетні, не представлені в жодному іншому музеї Києва, розкривають історію університету, розвиток науки. Протягом на-вчального року для студентів перших курсів всіх факультетів та інститутів КНУ в музеї обов'язково проводяться тематичні екскурсії, які знайомлять мо-лодь з історією та традиціями університету. Музей щорічно відвідують інозе-мні делегації з багатьох вузів світу, школярі. В музеї працюють лише два спів-робітника - директор музею за сумісництвом (к. іст. наук, доцент кафедри но-вітньої історії України) та головний зберігач фондів музею, що також органі-зовують і проводять пошукову роботу, науково-фондовий облік, готують і чи-тають оглядово-інформаційні та тематичні екскурсії для всіх категорій відві-дувачів(7).
    Археологічний музей кафедри археології та музеєзнавства історичного факультету, відкритий у 1987 р. і знаходиться у 162 ауд. головного корпусу. Формування та класифікація колекцій, так само як і експозиція музею вихо-дять із завдань навчальних програм, педагогічних методик, напрямків наукової роботи. Площа музейного приміщення, де у дванадцяти хронологічних блоках представлено 1006 автентичних археологічних експонатів, карти інші науково-допоміжні матеріали, трохи більше 25 кв. м. і є лекційною аудиторією факуль-тету. Музей також укомплектований пересувними навчальними колекціями археологічних предметів, добірками слайдів, фототаблиць та наочних графіч-них посібників. Є відеомагнітофон та серія навчальних фільмів, в тому числі і про розкопки, організовані співробітниками кафедри. В окремій кімнаті обла-днано невеличке виставкове приміщення, фотоматеріали якого розповідають про історію кафедри. У фондах музею зберігають більш як 30 тис. одиниць ар-хеологічних артефактів - матеріалів з розкопок пам'ятників різних епох на те-риторії України, що їх активно проводять протягом останніх десятиліть спів-робітники кафедр і студенти. При музеї відкрито реставраційну лабораторію (ауд.157), яка забезпечує можливість проведення практичних занять для сту-дентів-археологів під час вивчення спецкурсу "Методика фондової роботи", "Проблеми археологічної періодизації і хронології", "Типологія та класифіка-ція археологічного матеріалу" та ін., а також дає можливість отримати необ-хідні спеціалісту навички з камеральної та реставраційної обробки археологіч-них і антропологічних матеріалів. При музеї працює архівний відділ наукових звітів та бібліотека. У музеї часто бувають школярі - члени археологічних гур-тків та Малої академії наук, студенти інших факультетів(8). В штаті музею лише його завіду-вач.
    Етнографічний музей створений у 1990 р. зусиллями викладачів і студе-нтів кафедри етнології та краєзнавства історичного факультету при міжфаку-льтетській фольклорно-етнографічній лабораторії. У 2004 р. було проведено модернізацію, розширення та оновлення експозиції. Площа музейного примі-щення близько 25 кв. м., є фондові приміщення, лекційна кімната, бібліотека. Архівний фонд (понад 900 одиниць зберігання), аудіо - і відеотека, що зібрані за спеціально складеними запитальниками під час експедиційних досліджень, активно використовуються в науковій роботі. У експозиції та фондах (більш як 600 о. зб.) - предмети побуту та культури населення різних регіонів України ХIХ-ХХ ст. Гордістю експозиції є колекція вишитих рушників, серед яких - рушник ХVIII ст. (9)
    Ботанічний сад імені академіка О.В.Фоміна - навчальна і науково-дослідна установа університету, яку очолює директор - заснований у 1839 р., а у 1992 р. набув статусу об'єкта природно-заповідного фонду загальнодержав-ного значення. Єдиний підрозділ університету де в штаті є екскурсоводи. Зу-силлями і працею декількох поколінь ботаніків університету тут зібрано і збе-режено унікальні колекції рослин різного географічного походження, які нара-ховують близько 10 тис. таксономічних одиниць, у тому числі понад 4 тис. ви-дів представників тропічної і субтропічної зон. Значну цінність мають деревні рослини, вік яких сягає більш як 150 років. У оранжереї серед іншого предста-влені 180-річні юбея чилійська та лівістона південна, 26 метрова араукарія Бі-двілла, якій майже 150 років, більш як 100-літні екземпляри пальм. Гордістю саду є одна з найбільших у Європі колекція спорових рослин відкритого ґрун-ту що налічує 115 таксономічних одиниць папоротей, хвощів та плавунів. Зо-середжені колекційні фонди, залежно від свого призначення і використання на 6-х колекційних та експозиційних ділянках. Одна з найдавніших ділянок саду - навчально-колекційна ділянка "Система вищих рослин" (10). З ініціативи директора ботсаду, у жовтні 2004 р. відкрито Музей історії ботанічного саду. У невеликому примі-щенні (близько 20 кв. м.), організовано експозицію, що збирає і зберігає істо-рію наукових досліджень та життєписи діячів університетської науки. Ним опікуються та проводять пошукову і облікову роботу на громадських засадах завідувач розсадника та лаборант.
    Ботанічний музей біологічного факультету виріс на основі унікальних дореволюційних колекцій ботанічного кабінету у 1934 р. Ініціатором віднов-лення і відкриття музею в повоєнні роки був академік Д.К.Зеров, який і керу-вав ним до 1954 р. У 1971 р. музей став підрозділом ботанічного саду. В музеї було розгорнуто експозицію, яка виконувала функцію ілюстрованого допов-нення до лекційних курсів з еволюції, систематики, екології рослин, фітогеог-рафії. Основний фонд складається з гербаріїв: систематичного (38600 гербар-них аркушів - налічує 3065 видів, 1170 родів і 148 родин за системою Енгле-ра), флористичних областей та демонстраційного, а також 2000 натурних екс-понатів вищих і нижчих рослин, препаратів, інструментарію, тощо. Наявні ма-теріали використано в експозиції за розділами: еволюція та система рослинно-го світу, рослинність окремих ботаніко-географічних зон, досягнення сучасної селекційної науки, історія ботаніки в Київському університеті, охорона приро-ди. З метою покращання експозиції музею здійснювались наукові експедиції по Україні, на Кавказ, Алтай, у Середню Азію, Прибалтику(11). Тепер, через необхідність онов-лення та розширення Зоологічного музею, унікальна експозиція Ботанічного музею демонтована, частково розподілена як навчальні колекції по кафедрах біологічного факультету та вже декілька років чекає на будівництво нового окремого корпусу для музею на території Ботанічного саду університету.
    Музей природи Канівського природного заповідника, одного з найстарі-ших заповідників в Україні, історію якого можна починати з 1897 р., коли професор Київського університету св. Володимира, майбутній академік М.Ф. Біляшівський придбав тут ділянку землі (15 га) для проведення археологічних розкопок. У 1939 р. заповідник переданий на баланс університету. Сьогодні це науковий і екологічний центр регіону, де збереглися природні комплекси й на-буто значний досвід в галузі заповідної справи. На базі заповідника здійсню-ють різноманітні дослідження вчені університету: археологи, біологи, геологи, географи, краєзнавці та ін., проходять навчальну практику студенти різних фа-культетів університету. Музей природи відкрито стараннями та копіткою пра-цею співробітників університету у 1969 р., в старовинному меморіальному бу-динку академіка М.Ф. Біляшівського, за такими відділами: палеонтологічний, археологічний, зоологічний, ботанічний, лісовий, екологічний.. Історія запові-дника, його садиби тісно пов'язана із науковою діяльністю академіка. При сприянні сім'ї Біляшівських було відкрито дві меморіальні кімнати, експонати яких розповідають про життя і творчість ученого, ілюструють історію самого приміщення та садиби заповідника Останнім часом створено нову меморіаль-ну експозицію, присвячену пам'яті першого ректора Київського університету проф. М.О. Максимовича(12). Зараз в штаті музею завідувач і прибиральниця, а приміщення музею потребує термінового капітального ремонту.
    Зоологічний музей найбільший в КНУ, має найчисельніші колекції - близько 700 тис одиниць зберігання. Структурний підрозділ біологічного фа-культету, знаходиться у головному корпусі і займає площу близько 300 кв. м., фондові приміщення - більш як 300 м. кв. Крім завідувача в музеї працює ще 8 спеціалістів першої категорії і 1 лаборант. При музеї є спеціалізована бібліоте-ка, лекційна аудиторія, таксидермічна лабораторія. Музей видає науковий жу-рнал. Протягом останніх 10 років працівниками музею описано низку нових для науки видів метеликів і жуків, видано десятки наукових праць, 5 фундаме-нтальних каталогів фондових колекцій. Музей є унікальним науково-навчальним закладом університету, його колекції внесені до світових каталогів зоологічних колекцій. Серед них 189 видів фауни із "Червоної книги України" та 108 видів з міжнародної "Червоної книги". В експозиції музею виставлено для огляду понад 5 500 видів тварин, які мешкають в усіх частинах земної ку-лі, а також види, винищені людиною протягом останніх 200 років (стеллерова морська корова, мандрівний голуб та ін.) Серед експонатів слід відзначити унікальні колекції ссавців, денних метеликів і тропічних жуків, райських пта-хів, колібрі, папуг тощо. Багато з експонатів Зоологічного музею є взірцями таксидермічного мистецтва. Окрасою Музею є найбільша в Україні збірка кар-тин і малюнків відомого художника-анімаліста Г.Н. Глікмана.
    Музей систематично використовується викладачами біологічного, гео-графічного, філософського та історичного факультетів для практичних занять з різних навчальних курсів, наукової роботи. До колекцій музею звертаються й фахівці з інших установ багатьох країн, зокрема Росії, Німеччини, Угорщини, Фінляндії, Японії, США та ін. (13)
    Геологічний музей у сучасному вигляді відроджено з ініціативи співро-бітників кафедри мінералогії, геохімії та петрографії і у 1997 р. затверджено як самостійну структурну одиницю Київського університету. Сьогодні це один із найбільших геологічних музеїв України, де зберігаються понад 100 тис. зраз-ків гірських порід, мінералів, викопної фауни та флори. Музей знаходиться в будівлі геологічного факультету, площа музейного приміщення більш як 100 кв. м., у штаті - директор за сумісництвом (доцент геологічного факультету, канд. геол.-мін. наук) та два інженери. Музей складається з трьох основних відділів: загальної та регіональної геології, історичної геології та палеонтоло-гії, мінералогії та петрографії. Кожен із відділів відповідно до навчальних про-грам та наукової спрямованості поділяється на розділи, останні - на експозиції та окремі тематичні колекції. Окрасою музею є скелет мамонта, найбільш по-вний в Україні, знайдений у 1949 р. в Києві. З 1961 р. в експозиції музею зна-ходиться череп та окремі кістки волохатого носорога (сучасника мамонта), що був переданий музею Забайкальською експедицією. У 1998 р. музей поповнив-ся унікальною знахідкою - викопними рештками зубатого кита палеогенового часу, знайденого співробітниками геологічного факультету в Пироговському кар'єрі, що під Києвом. Вражає тематична колекція кристалів-велетнів з пегма-титів Волині, окремі колекції мінералів та гірських порід. При музеї існує На-ціональний петрофонд України - колекція еталонних зразків гірських порід України, що супроводжується базою даних їх речовинного складу та ін. (14).
    Музей історії астрономічної обсерваторії університету, створений у 1988 р. спочатку як меморіальний музей її директора проф. С.К. Всехсвятсько-го (1905-1984). Активна науково-пошукова робота по збору експонатів та ма-теріалів, що проводили на громадських засадах науковці обсерваторії виявила - експозиція виходить за рамки меморіального музею. Тому у 1995 р. до 150 річного ювілею астрономічної обсерваторії КНУ було відкрито музей її історії. Можна сказати, що крім невеличкої музейної кімнати з рідкісними експоната-ми і документами, вся територія (2 га) обсерваторії (вул. Обсерваторна, 3) є музеєм під відкритим небом з унікальними, часто досі діючими, надточними астрономічними приладами другої половини ХIХ ст., окремі зразки яких, вже не збереглися більше ніде в Європі. Обсерваторія знаходиться в будинку, що зводився ще у 1842-45 рр. за проектом В.Беретті і є пам'яткою архітектури, яка повинна охоронятися державою. Тут зібрано бібліотеку, архівні матеріали, се-ред яких щоденники астрономічних спостережень з 1845 р. і багато іншого. Але жодної публікації про музей ви не знайдете навіть у ювілейних збірниках до 170-річчя університету. Останні роки життя музею наповнені боротьбою за виживання і таємничими поворотами майже детективного характеру, що були ініційовані найвищим керівництвом - комусь дуже хочеться все знести (разом з музеєм і пам'яткою архітектури) і побудувати нове елітне житло(15).
    Лінгвістичний міжфакультетський музей, започаткований у 1992 р. і є першим у світі музеєм мов та мовознавства з унікальним, відпрацьованим тут досвідом синоптичного викладання. Експозиція розгорнута у приміщенні 455-а головного корпусу на основі повної орієнтаційної бази знань з лінгвістики і складається з чотирьох окремих розділів, розбитих на секції. Концепція музею, його структура теоретично обґрунтовані й захищені в докторській дисертації проф. К.М. Тищенка, що нині є завідувачем музею(16), з яким працюють ще два співробі-тника. Музей складається з 5 фондів колекцій матеріалів про мови світу і мо-вознавство, звукозаписів зразків усного мовлення близько 100 мов світу, предметів культури, та ін. Експонати музею забезпечують як загальне ознайо-млення зі станом цілої науки, так і детальніше вивчення кожної з семи її галу-зей - тут запропонують крім загальної екскурсії ще близько 50 тематичних. Матеріали музею є наочним приладдям для лекцій з мовознавства і суміжних дисциплін (історії, географії, психології, соціології, музеєзнавства, журналіс-тики, основ наукових досліджень, різних спецкурсів). Також групи студентів мають змогу вивчати в музеї за сучасною методикою рідкісні мови світу - бас-кійську, валлійську та інші.
    Отже, працею декількох поколінь університетських викладачів і дослід-ників у експозиціях і фондах музеїв КНУ накопичено чимало унікальних коле-кцій та експонатів, високим є й рівень наукової підготовки працівників музеїв. Аналіз роботи музеїв КНУ в останнє десятиріччя показав, що важливі зміни у їхній організаційній системі та виділення коштів на їх розвиток, тісно пов'язані з святкуванням університетських ювілеїв. З одного боку це є позити-вним. Однак, ювілейні приготування проходять як правило поспіхом, з показо-вими реконструкціями, що іноді навіть шкодить експонатам. Музейна ж робо-та вимагає щоденної копіткої праці. Слід також зазначити, більшість керівни-ків музеїв не мають спеціальної музеєзнавчої підготовки, погано обізнані з му-зейним законодавством, лише в загальних рисах знають свої права та обов'язки, в першу чергу через завантаження. Але кожен музей тримається на сумлінній праці своїх співробітників, їх високому фаховому рівні, відданості та відповідальному розумінні важливості виконуваної роботи. Часто працівни-ки музеїв не отримують за свою роботу оплату, виконуючи її як громадське навантаження, або працюють за сумісництвом посад. Жоден з музеїв КНУ ще й досі не взято на облік у відповідності до Закону України "Про музеї та му-зейну справу" (1995), "Положення про державну реєстрацію, перереєстрацію та облік музеїв"(1996), "Положення про відомчу реєстрацію та перереєстрацію музеїв при закладах освіти системи Міністерства освіти України" (1997). А до "Переліку музеїв, що перебувають у віданні підприємств, установ та організа-цій, де зберігаються музейні колекції та музейні предмети, що є державною власністю і належать до державної частини Музейного фонду України", що затверджений Кабінетом міністрів України (2000), внесено з музеїв КНУ лише Музей історії університету. Про музейні колекції дуже мало, або майже немає друкованої інформації. Така ситуація аж ніяк не сприяє нормальному збере-женню національного надбання, яким є музеї КНУ.
    Звісно, що роботі музеїв КНУ притаманні у більшій чи меншій мірі й не-доліки, що їх виявляють періодичні обстеження та огляди музеїв закладів осві-ти системи МОН України (1987, 2001, 2004 рр.), а саме: проблема з приміщен-нями та спеціальними музейними меблями, недостатнє кадрове забезпечення, слабка фондово-облікова робота, низька матеріальна та матеріально-технічна база. І це не дивно, адже в сучасному Статуті університету слово "музей" не згадується взагалі - музеї ховаються за словами "інші структурні підрозділи". Серед університетської нормативної бази є "Положення" про кафедру, факу-льтет, інститут, лабораторію, центр, сектор, немає тільки про музей. Тому час-то робота ведеться не у відповідності до чинного законодавства, а залежить від розуміння і доброї волі керівництва. На нашу думку така система організації музейної роботи в КНУ не відповідає ані місцю, що займає національний про-відний вищий навчальний заклад України, а ні рівню накопичених унікальних фондів та досвіду роботи і вимагає невідкладного удосконалення.
    Вузівський музей за цілою низкою ознак (як у науково-пошуковій роботі так і у формуванні експозицій і фондів) має ряд відмінностей серед навчаль-них музеїв інших закладів освіти системи Міністерства освіти і науки України, що нажаль, не відображено у чинному законодавстві. "Типове положення про музей системи МОН України" зорієнтовано на більшість, тобто за даними на 1 січня 2005 р. на 2926 (89,6%.) музеїв загальноосвітніх навчальних закладів, се-ред яких 50% (1628) музеїв у сільській місцевості. Робота 68 (2,08%) - це не враховуючи 10 музеїв КНУ - вузівських музеїв майже не досліджувалась в останні десятиліття. Огляди навчальних музеїв, що регулярно проводить Міні-стерство освіти і науки України, як видно з документів, щоразу виявляють одні й ті самі недоліки в роботі музеїв, але жодних заходів щодо ліквідації цих не-доліків не вживається. Київський університет накопичує, зберігає, вивчає і охороняє певну частину державного музейного фонду і повинен проводити ці-леспрямовану, послідовну політику в напрямку організації музейної роботи у відповідності до чинного законодавства та забезпечення його збереження. Для цього, на нашу думку, було б доцільно, користуючись досвідом сучасних єв-ропейських вузів та орієнтуючись на розвиток ситуації в музейній справі України, започаткувати Науково-методичний центр при НДЧ університету, який би координував роботу усіх музеї, що є в університеті. Такий центр до-поможе організовувати, вивчати, аналізувати та перевіряти роботу музеїв КНУ, стежити за дотриманням і виконанням чинного законодавства в галузі музейної справи та охорони культурної спадщини. Це покращить роботу на-ших музеїв, їх кадрове, фінансове та технічне забезпечення і допоможе музей-ним співробітникам оперативно вирішувати нагальні проблеми і завдання як у галузі освіти і науки, так і музейного будівництва.

(1) Вайдахер Ф. Загальна музеологія: Посібник. - Львів, 2005.- С. 72
(2) Омельченко Ю.А. Розвиток учбових музеїв: навч. посібник. - К., 1988. - С.8-9
(3) Тихомирова Э. И., Савельев Б.А. Ходецкий В.Г. Музеи высших учебных заведений СССР: Аннотированый справочник. - М., 1975 - С.75; Мезенцева Г.Г. Музеєзнавство. - К., 1980. - С.17-19.
(4) Історія Київського університету. - К., 1959. - С.20-36; Горбик В.О., Федорова Л.Д.. К.А. Лохвицький // Українська біографістика. - 1996. - Вип. 1. - С.87; Франко О.О. Огляд фонду музею старожитностей при Ки-ївському університеті св. Володимира (науковий архів Інституту археології АН УРСР) // Археологія. - 1991. - № 1. - С. 145-147.
(5) Историко-статистические записки об ученых и учебно-вспомагательных учреждениях Императорского Университета св. Владимира (1834-1884). - К., 1884. - 460 с.
(6) Київський національний університет імені Тараса Шевченка. Незабутні постаті. Довідково-біографічне ви-дання. - К., 2005. - 464 с.
(7) Патриляк І.К. Народний музей історії Київського національного університету імені Тараса Шевченка // Іс-торичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка: минуле й сьогодення. - К., 2004 - С. 135-139
(8) Самойленко Л.Г. Археологічний музей // Там само. - С. 155-137.
(9) Хоменко М.М. Етнографічний музей // Там само. - С. 141-143.
(10) Ботанічний сад ім. акад. О.В.Фоміна Київського національного університету імені Тараса Шевченка. - К., 1999.- 50 с.; Нариси історії біологічного факультету. - К., 2004. - С.226-235.
(11) Ботанічний музей // Київський університет імені Тараса Шевченка. Сторінки історії і сьогодення. - К., 1994. - С. 236-238;
(12) Музей природи Канівського природного заповідника. Путівник. - Канів, 1999. - 12 с.
(13) Розора Ж.В., Головушкін М.І., Зиков О.Є. Зоологічний музей. - К, 2001 - 8 с; Нариси історії біологічного факультету. - К., 2004. - С.250-269.
(14) Нестеровский В.А., Вакуленко О.М., Пічугін А.В. Геологічний музей Київського університету // Вісник Київського університету імені Тараса Шевченка. - Серія Геологія. - 2000. - Вип. 2. - С. 5-7.
(15) Григоренко О. Бідна родичка для багатого інвестора // Дзеркало тижня. - №22 (497). - 5-11 червня 2004 р.
(16) Тищенко К.М. Міжфакультетський лінгвістичний навчальний музей Київського університету // Метатеорія мовознавства. - К., 2000. - С.342-350.