ВІСНИК Одеського Історико-Краєзнавчого Музею (випуск 3)

О. Перелигіна

Виставки та музеї Львова на сторінках легальної львівської преси періоду німецької окупації (1941 - 1944 рр.)

    Серед публікацій з музейної тематики останніх років щораз помітніше місце займають праці, присвячені історії становлення і розвитку вітчизняних музеїв. Особливо важливим і водночас болючим акцентом є оцінка становища музеїв у роки Великої Вітчизняної війни і німецької окупації. Можливість ко-ристуватися матеріалами колишніх спецфондів архівів і бібліотек значно роз-ширили джерельну базу досліджень з цієї тематики. Однак, таке джерело як періодика, що виходила на окупованій території, поки що залишається поза увагою дослідників українського музейництва. На нашу думку, фактологічно-подієвий матеріал тогочасних часописів може не лише підтвердити окремі ві-домі факти, що також не менш важливо, але й доповнити та уточнити їх, а не-рідко внести значні корективи в усталені погляди на згадану проблему. У пуб-лікаціях, присвячених історії Львова періоду окупації, коротко згадано, що му-зеї у той час були закриті. (1) Але що відбувалося за закритими дверима? Як це представляла преса, яка і тоді повинна була відображати і фо-рмувати громадську думку?
    До початку Другої світової війни у Львові нараховувалось 25 музеїв (2) різних форм власності - міські, приватні, громадські. Після встановлення у Західній Україні Радянської влади було проведено реорганізацію музейної системи (1940 р.). У результаті націоналізації окремих приватних колекцій і розформування більшої частини музейних збірок у Львові було утворено шість нових музеїв: Львівський дер-жавний історичний музей, Львівський державний етнографічний музей, Львів-ський державний природничий музей, Львівський державний музей художньо-го промислу, Львівська державна картинна галерея та Львівський державний літературно-меморіальний музей Івана Франка.
    Згадані музеї існували і під час німецької окупації, окрім ліквідованого німецькою владою літературно-меморіального музею Івана Франка. Колишній Національний музей, що став за Радянської влади відділом картинної галереї, у період окупації функціонував як окремий музей.
    Війська Вермахту увійшли до міста 30 червня 1941 р. 1 серпня 1941 р. нова влада оголосила наказ про створення дистрикту (територіальної одиниці) Галичина з центром у Львові(3). Цим же наказом дистрикт Галичи-на був включений до складу Генерального Губернаторства(4) - своєрідного державного утво-рення, до якого входили окуповані німецькими військами центральна частина Польщі та західно-українські землі. У складі Генерального Губернаторства Львів перебував до кінця окупації. Німецька адміністрація, гестапо і поліція залишили місто 23 липня 1944 р. Від німецьких військ місто було звільнене 27 липня 1944 р.
    Окупаційний режим, як відомо, у різних регіонах України мав свої особ-ливості. Львівські дослідники зазначають:
    "Завдяки особливому статусу Генеральної Губернії, як майбутньої тери-торії рейху, колишньої приналежності Галичини до Австро-Угорської імперії, віддаленості від лінії фронту, нацистський режим мав тут [у Галичині - О.П.] деяку специфіку, більш м'які форми адміністрування". (5)
    У контексті нашої теми зазначимо, що діяльність української інтелігенції Галичини в організації культурних заходів не зазнавала таких жорстоких об-межень і утисків, як це мало місце в інших регіонах України. Це підтверджу-ють і матеріали тогочасної львівської періодики.
    Під час окупації у Львові виходило кілька україномовних легальних (тобто допущених цензурою) часописів, розрахованих на масового читача: "Українські щоденні вісті", "Львівські вісті", "Рідна земля", "Наші дні".
    "Українські щоденні вісті" - орган управи міста - виходили дуже ко-ротко: від 5 липня до 24 серпня 1941 р. Матеріали культурної тематики, як ми зауважили, у цій газеті не друкувалися. Тому наша увага була зосереджена го-ловним чином на публікаціях щоденної газети "Львівські вісті", популярного тижневика "Рідна земля" та літературно-мистецького місячника "Наші дні".
    Більшість виявлених автором публікацій музейної тематики були надру-ковані у "Львівських вістях". Серед згаданих часописів ця газета виходила найдовше. Перше число (номер) побачило світ 10 серпня 1941 р. Останнє, яке зберігається у наукових бібліотеках Львова, вийшло друком 19 липня 1944 р.
    Зауважимо, що наше повідомлення побудоване на матеріалах масових періодичних видань, зазначених вище, хоча у Львові в той час друкувались та-кож періодика для дітей і молоді ("Малі друзі", "Дорога", "Студентський пра-пор") та окремі вузькоспеціалізовані часописи ("Львівські єпархіальні вісті", "Український пасічник", "Господарсько-кооперативний часопис", "Сільський господар" та ін.). (6)
    Редакції часописів були українськими, але вся преса безпосередньо під-порядковувалась уповноваженому шефу преси, який "заборонив вміщувати в усіх львівських часописах будь-які матеріали без його попереднього перегля-ду". (7)
    Львівська преса загалом пропонувала читачам доволі широкий спектр інформації про різноманітні події культурного життя в регіоні і, головним чи-ном, у Львові. На шпальтах львівських часописів друкувались рецензії на теа-тральні постановки, анонси спектаклів та концертів, повідомлення про лекції та диспути у Літературно-мистецькому клубі, оголошення про роботу кінотеа-трів.
    Значне місце на сторінках періодичних видань займали огляди виставок. Газети повідомляли про відкриття художніх виставок, організованих Спілкою Українських Образотворчих Мистців (всього у Львові за час окупації було від-крито п'ять таких виставок). Так, на V. Виставці Спілки (5 грудня 1943 р. - 30 січня 1944 р.) брали участь 99 художників і скульпторів різних регіонів Украї-ни. Серед учасників - Е. Козак, М. Козик, Л. Морозова, В. Кричевський, М.Дмитренко, М. Азовський, А. Манастирський, О. Кульчицька, О. Курилас, С. Гординський, І. Іванець, Г. Смольський, Я. Музика та ін. З 900 творів журі відібрало близько 400(8) .
    На виставці експонувались "малюнки, рисунки, графіка, різьба, олії, ак-варелі, темпера, пастелі, гваші, рисунки вуглем, олівцем, тушем, кредкою, лі-норити, дереворити, різьби в дереві, в камені, в мармурі, у воску, у теракоті" (9). (Тут і надалі при циту-ванні зберігається правопис оригіналу - О.П.)
    Визначною культурною подією в місті стало відкриття 29 квітня 1943 р. у приміщенні картинної галереї виставки української преси Галичини 1848 - 1943 рр. Понад тисяча експонатів, представлених на виставці, надійшли з біб-ліотеки Наукового Товариства імені Шевченка, монастиря ОО Василіян, На-родного дому, Державного архіву, Пресової Агенції Генеральної Губернії, приватних збірок. Як бачимо, у переліку учасників виставки музеїв не було. Картинна галерея лише надала приміщення - вісім залів другого поверху (нині вул. В. Стефаника, 3), де були представлені газети і журнали за наступ-ними розділами: політична преса, релігійна, загальноосвітня, сільськогоспо-дарська, мистецтво, театр, музика, наука, видання для дітей, шкільної, селян-ської і робітничої молоді, часописи для жінок, туризм і краєзнавство. (10)
    Досить жваво обговорювали газети неординарну для того часу подію - відкриття при Психотехнічному товаристві у Львові Гігієнічного музею (8 лю-того 1944 р.). Під музей було виділено 10 кімнат у будинку закладу (вул. Ган-дельштрасе, 4; нині - О. Нижанківського). Експозиція знайомила з будовою людського тіла, основними вимогами щодо гігієни побуту, харчування, надан-ня першої допомоги потерпілим, боротьби з такими хворобами як туберкульоз, рак тощо. (11)
    Окупаційна влада зі свого боку також здійснювала на свій розсуд певні кроки в організації дозвілля місцевого населення. Так, у колишньому палаці Потоцьких (нині це приміщення Львівської Галереї мистецтв) за час окупації було відкрито дві виставки: "Чудо життя" (18 липня - 20 вересня 1942 р.) і "Світова жидівська пошесть"(4 - 26 березня 1944 р.)
    Перша виставка - "Чудо життя", судячи з відгуків преси, була цікавою і користувалась популярністю у львів'ян. Особливий інтерес викликала "скляна людина" (модель людського організму) привезена на виставку з Музею гігієни у Дрездені. Перед тим, як виставка приїхала до Львова, її оглядали у Парижі, Антверпені, Брюсселі, Амстердамі, Бухаресті, Варшаві, Празі. (12)
    Про другу експозицію, суто пропагандистську за характером, як це вид-но навіть з назви, газети повідомляли швидше з обов'язку, аніж з бажання. Зміст таких повідомлень був спрямований на пропаганду нацистської ідеоло-гії, як того вимагала цензура і правлячий режим. (13)
    Хоча питанням культури і мистецтва часописи приділяли чимало уваги, частка публікацій на музейну тематику була доволі скромною. На нашу думку, такий стан справ пояснювався тим, що практично весь період окупації львівсь-кі музеї були закриті для відвідувачів. Розпорядження про закриття в Генера-льній Губернії всіх без винятку публічних музеїв і збірок було прийнято 4 ве-ресня 1941 р. (14)
    Спеціальним розпорядженням керівника відділу науки і освіти д-ра Гас-селіха від 23 червня 1942 р. було ще раз підтверджено, що "всі без винятку збірки дистрикту Галичина повинні бути закриті. Рівно не дозволено відкрива-ти нові відділи чи змінювати експозицію музею". (15)
    Перші публікації з музейної тематики на шпальтах періодичних видань з'являються в листопаді 1941 р. Їх тональність була доволі оптимістичною:
    "Наші обласні музеї повинні негайно приступити до дальшої праці, упо-рядкувати те, що збереглося та стягати нові експонати, бо цього вимагає добро нашої культури." (16)
    Газети заповідали у найближчому майбутньому відкриття оновлених му-зейних експозицій, однак через місяць змушені були констатувати:
    "Львівські музеї поки що не приступили для ширшого відвідування." (17)
    Минав час, музеї залишались закритими. У лютому 1944 р. читачам по-відомили:
    "Поки що з уваги на воєнний час відвідування музеїв неможливе. Праця в музеях мусить обмежитися до внутрішньої діяльності і до забезпечення вар-тісних збірок на випадок нальоту та пожежі." (18)
    Внутрішня робота, пов'язана з упорядкуванням та опрацюванням музей-них збірок, практично не переривалася, хоча проходила у вкрай несприятливих умовах. Ось що писала з цього приводу науковий працівник Національного Музею, відомий мистецтвознавець Віра Свєнціцька в місячнику "Наші дні":
    "Сьогодні Національний Музей, як і інші музеї Львова, закритий. Однак це не значить, що й робота в Музею спинилась. Вона йде дальше, хоч під су-часну пору труднощі стають ще більші, як в минулому, яке теж, правду казати, ніколи не було для музею особливо сприятливим. Недостача відповідних фон-дів, холод, обмежена до мінімум кількість працівників, не дають змоги вповні розгорнути у всіх напрямках потрібну працю, але для музейних робітників ці перепони не існують. Коли через холод не можна провітрювати і групувати зі-браних в магазинах [фондосховищах - О.П] скарбів української культури, тоді праця зосереджується в канцелярії над каталоговим списом дрібних експонатів або над систематичним опрацюванням поодиноких питань із ділянки україн-ського мистецтвознавства…"(19)
    Очевидно, що подібна ситуація була характерна для всіх музеїв Львова. Щоправда, драстичне питання про погіршення умов праці і зменшення кілько-сті працівників часописи старанно оминали, наголошуючи головним чином на ентузіазмі, з яким працюють музейники:
    "Тепер в Історичному музеї кипить гарячкова праця, впорядковують розкинені більшовиками музейні цінності, інвентаризують нові, відділяють приватні збірки, підготовляють відкриття нових відділів." (20)
    З початку окупації музеї Львова знаходились у віданні Відділу науки і навчання при Уряді губернатора Галичини. (21) "Німецька влада - як повідомляли "Львівські вісті", - пильно стежить за працею в музеях, спеціально уповнова-жений в музейних справах докладає своїх старань, щоб музеї Львова стояли на висоті західноєвропейських музеїв." (22 )У чому власне полягали ці "старання", окрім уже згаданих роз-поряджень про закриття музеїв та заборону створення нових відділів, читачам не пояснювали.
    З наближенням лінії фронту взимку 1944 р. музеї Львова взяла під своє керівництво міська адміністрація (управа міста). Преса повідомила про це:
    "На останньому зібранні в уряді міського старости і членів Прибічної Ради міський староста д-р Геллер подав до відома, що з днем 1-го лютого міс-то взяло під своє управління всі львівські музеї." (23)
    Із зміною підпорядкування ситуація на краще не змінилася. Музеї зали-шалися закритими, а керівникам було дано розпорядження евакуювати на за-хід найбільш вартісні музейні колекції, про що газети не повідомляли. (24)
    Крім інформації загального характеру, що стосувалася всіх музеїв, на сторінках щоденної газети "Львівські вісті" та літературно-мистецького міся-чника "Наші дні" з'являлися час від часу короткі розповіді про окремі музеї Львова і Галичини. Здебільшого в цих повідомленнях містилася коротка хара-ктеристика збірок і відділів музею. Мала місце і критика радянської політики в галузі музейної справи. Ось як була оцінена діяльність групи музейних пра-цівників з Києва, направлених у 1940 р. до Львова із завданням здійснити пе-ребудову експозиції Історичного музею згідно засад радянської історичної на-уки:
    "Згодом комісія почала свою роботу, перекидаючи догори ногами всі експонати і будуючи відділи на зразок марксівської ідеології. Більшовики тво-рили музеї виключно як установи, де можна пропагувати їхні гасла. Найбільше це відбилося на будові Історичного музею. У всіх відділах були лозунги Марк-са, Енгельса, Леніна і Сталіна. Поза цими корифеями науки не признавали во-ни нікого. Історія українського народу була так тенденційно насвітлена, що це впадало в очі не тільки фаховому історикові, але й кожному глядачеві". (25)
    У цій же статті читаємо:
    "З приходом Німецької Армії почалась нова сторінка в житті Історично-го музею" (26)
    Річ ясна, що лайливі слова на адресу Радянської влади і комуністичної ідеології, одночасно вихваляння німецьких порядків були обов'язковою умо-вою самого існування офіційної преси в період окупації. Однак, у даному ви-падку слід все ж утриматися від однозначної оцінки. Музейна реформа 1940 р., проведена поспіхом, часом без дотримання обов'язкових вимог і установлено-го порядку щодо вилучення і передачі музейних колекцій, до того ж надмірна ідеологізація музейної діяльності вже тоді були критично сприйняті львівсь-кими музейниками. (27)
    Почавши із жвавого обговорення недоліків радянської системи музейно-го будівництва, преса досить швидко охолола до цієї теми. Поменшало й реве-рансів в сторону німецької культурної політики. Як не дивно, в одній з публі-кацій "Львівські вісті" дозволили автору, хоча в дуже делікатний спосіб, ви-знати, що загалом у самій ідеї профілювання музеїв, яка лежала в основі рефо-рми 1940 р., є раціональне зерно:
    "Не чужі і в нас розмови про співпрацю музеїв на основі річевого поділу [читай: профілювання музеїв - О.П]. Відноситься він передусім до централь-них музеїв. Де є кілька музеїв (у Львові), там неминуча організація на основі річевого поділу і тільки загумінкові [містечкові - О.П.] звички директорів ста-ли їй на перешкоді. Совєтська влада зробила тут радикальні потягнення [кро-ки, починання - О.П.], вирізнивши: етнографічний музей Наукового Товарис-тва імені Шевченка, історичний, сучасного мистецтва. Непідходящі до при-знаного музеєві характеру покази [предмети музейного фонду - О.П.] наказала влада відставити до дотичного музею". (28)
    Як можна зауважити, преса працювала на позитивний імідж музеїв, під-креслюючи цінність історико-культурних пам'яток, якими володіли музейні установи Львова та Галичини. Наприклад, Історичний музей:
    "Серед Львівських музеїв Історичний Музей займає одно з перших місць, не тільки своєю величиною, але і цінним надбанням різнородних му-зейних цінностей". (29)
    З архівних джерел відомо, що у листопаді 1942 р. Історичний музей був поділений на дві установи: Археологічний музей та Історичний. (30) Про те, що відбувся такий поділ, газети не повідомляли. Однак, про існування окремого Археологічного музею львів'яни могли довідатись з газетних повідомлень про археологічні розкопки, якими керував директор Археологічного музею Ярослав Пастернак. (31) Проведення таких розкопок - це ще один цікавий штрих до історії музеїв Львова в період окупації.
    Часописи повідомляли про лекції та диспути в Літературно-мистецькому клубі, який відвідували також і музейні науковці. З "Львівських вістей" дові-дуємося, що 24 листопада і 3 грудня 1943 р. у Клубі виступав з доповіддю "Тайна саркофага Ярослава Мудрого" проф. М. Кибальчич (головний зберігач Львівського історичного музею в післяокупаційний період - О.П.). В обгово-ренні доповіді виступив директор Археологічного музею Ярослав Пастернак. (32)
    Особові справи працівників музеїв 1941-1944 рр. не збереглися. І часом саме в некрологах періодики можна знайти відомості про життя та діяльність людей, які відійшли в засвіти. Так газети повідомили про смерть поручника дивізії СС "Галичина" Олександра Тарновича, який до серпня 1943 р. працю-вав в Історичному музеї. (33)
    Працюючи з матеріалами тогочасної періодики, слід враховувати, що в умовах нацистського режиму "унаслідок уніфікаційних законів і цензурних обмежень редакційним колективам україномовних урядових часописів в Гали-чині практично неможливо було дотримуватись загальновизнаних принципів журналістської етики, зокрема, найважливішого з них - принципу об'єктив-ності". (34)
    На нашу думку, це виявилося не так у тому, що було надруковано про музеї, як у тому, які саме важливі проблеми становища музеїв не обговорюва-лися на шпальтах газет. Газети жодним словом не повідомляли про масовий вивіз з львівських музеїв культурно-історичних цінностей навесні 1944 р., ви-лучення з музейних збірок цінних творів образотворчого і декоративно-ужиткового мистецтва, які використовувались для облаштування службових приміщень і помешкань німецьких офіцерів. (35) У часописах не згадували про факт ліквідації німецькою владою літературно-меморіального музею Івана Франка.
    Оскільки музеї були закриті, газети не могли порадувати читачів репор-тажами про відкриття виставок чи нових музейних експозицій. Очевидно, що у музеях не проходили традиційні для мирного часу зустрічі, вечори, читання, конференції. В усякому разі жодних повідомлень на цю тему газети не друку-вали. Публікацій про нові цікаві надходження у музейні збірки ми також не зустрічали. Характерною особливістю преси окупаційного періоду є відсут-ність інтерв'ю. Відповідно, жодних розмов чи бесід з музейними працівниками журналісти не практикували. Невеликі за обсягом матеріали про музеї підго-товлені здебільшого редакціями часописів. Публікації самих музейників були винятком, як, наприклад, згадані "Думки над збірками Національного Музею" Віри Свєнціцької. (36)
    І все ж, оцінюючи в загальному матеріали львівської періодики 1941-1944 рр., зазначимо, що у публікаціях музейної тематики міститься чимало важливої інформації стосовно становища і діяльності музеїв в окупованому німецькими військами місті. Для дослідників історії львівського музейництва періоду німецької окупації тогочасна преса, попри певні застереження, є цін-ним доповненням архівно-документальних джерел.

(1) Луцький О. Науменко К. У роки Другої світової війни // Львів. Історичні нариси / Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича Національної академії наук України. - Львів, 1996. - С. 488.
(2) Горбань Н. Отражение изменений политической системы в музейной среде (на примере львовских музеев) // Перемещение границ - изменение идентичности. [Материалы международного семинара ИКОМ] 17 - 24 сентября 2005 г. Вильнюс, Брест, Львов. - Тракай, 2005. - С. 27.
(3) Історія Львова в документах і матеріалах. Зб. документів і матеріалів. - К., 1986. - С. 222.
(4) Там само.
(5) Антонюк Н. Діяльність Українського Центрального Комітету у роки Другої світової війни (за матеріалами періодичної преси) // Збірник праць Науково-дослідного центру періодики / Львівська наукова бібліотека ім. В. Стефаника. - Львів, 2001. - Вип. 9. - С. 166.
(6) Список легальних українських періодичних видань, які виходили у Генеральній Губернії (1939 - 1944 рр.) / Уклала Н. Антонюк. - Львів, 1998. - 4 с.
(7) Луцький С. Офіційна україномовна преса Галичини періоду німецької окупації (1941 - 1944 рр.): умови і проблематика публікацій // Українська періодика: Історія і сучасність. Доповіді та повідомлення третьої Всеукраїнської науково-теоретичної конференції. 22 - 23 грудня 1995 р. - Львів, 1995. - С. 108.
(8) Свєнціцька В. Мистецькі цінності. З приводу V. Виставки Спілки Українських Образотворчих Мистців у Львові // Львівські вісті. - 1944. - 29 січня. - Ч. 20. - С. 2; 30-31 січня. - Ч. 21.- С. 3; 1 лютого. - Ч. 22. - С. 3.; 2 лютого. - Ч. 23. - С. 4.; 3 лютого. - Ч. 24. - С. 5; 4 лютого. - Ч. 25. - С. 6.
(9) Екскурсія на виставку // Львівські вісті. - 1943. - 10 грудня. - Ч. 234. - С. 3.
(10) Виставка української преси ХІХ-ХХ ст. // Рідна земля. - 1943. - 19 травня. - Ч. 19. - С. 7.
(11) Відкриття Музею Гігієни у Львові // Рідна земля. - 1944. - 13 лютого. - Ч. 7. - С. 6.; Відкриття Музею Гігіє-ни // Львівські вісті. - 1944. - 6-7 лютого. - Ч. 27 - С. 3; Музей Гігієни // Львівські вісті. - 1944. - 26 лютого. - Ч. 44. - С. 3.
(12) "Чудо життя." Велика гігієнічна вистава у Львові // Львівські вісті. - 1942. - 1 липня.- Ч. 161. - С. 3.
(13) "Світова жидівська пошесть" Відкриття протижидівської вистави у Львові // Львівські вісті. - 1944. - 5-6 березня. - Ч. 51 - С. 4.; "Світова жидівська пошесть" // Рідна Земля. - 1944. - 12 березня. - Ч. 11. - С. 4.
(14) Культурне життя в Україні. Західні землі. К., 1995. - Т. I. 1939-1953. - С. 151.
(15) Там само.
(16) Обласні музеї // Львівські вісті. - 1941. - 5 листопада. - Ч. 76. - С. 3.
(17) Історичний музей у Львові // Львівські вісті. - 1941. - 4 грудня. - Ч. 101. - С. 3.
(18) Львівські вісті. - 1944. - 23 лютого - Ч. 41. - С. 4.
(19) Свєнціцька В. Думки над збірками Національного музею. - 1942.- Наші дні - Лютий. - Ч. 3. - С. 6.
(20) Історичний музей у Львові // Львівські вісті. - 1941. - 4 грудня. - Ч. 101. - С. 3.
(21) Там само.
(22) Там само.
(23) Управа міста перебрала львівські музеї // Львівські вісті. - 1944. - 23 лютого. - Ч. 41. - С. 4.
(24) Перелигіна О. Втрати фондових колекцій Львівського історичного музею у період німецько-фашистської окупації // Наукові записки / Львівський історичний музей. - Львів, 2001. - Вип. ІХ. - С. 187 - 189.
(25) Історичний Музей у Львові. //Львівські вісті. - 1941. - 4 грудня. - Ч. 101. - С. 3.
(26) Там само.
(27) Sprawоzdanie "Archiwa, biblioteki i muzea lwowskie"z 1940 r (poda? do druku M. Matwj?w) // Rocznik Lwowski. 1997-1998. - Warszawa, 1999. - S. 9-30.
(28) Лукіянович Д. Столиця Покуття // Львівські вісті. - 1942. - 6 - 7 грудня. - Ч. 279. - С. 4.
(29) Історичний Музей у Львові // Львівські вісті. - 1941. - 4 грудня. - Ч. 101. - С. 3.
(30) Державний архів Львівської області. - Ф. Р-35. - Оп. 13. - Спр. 156. - Арк. 28.
(31) Археологічні розкопи у Львові // Львівські вісті. - 1942. - 15 липня. - Ч. 156. - С. 3.; Слідами лужицької культури. Преісторичні розкопи у Львові // Львівські вісті. - 1942. - 28 липня. - Ч. 167. - С. 3.; Археологічні находи в Дрогобиччині // Львівські вісті. - 1942. - 11 вересня. - Ч. 205. - С. 3.
(32) Львівські вісті. - 1943. - 27 листопада. - Ч. 273. - С. 3.; 15 грудня. - Ч. 288. - С. 3.
(33) Крохмалюк В. Олександр Тарнович // Львівські вісті. - 1943. - 3 грудня. - Ч. 278. - С. 2.; Похорон поручника О. Тарновича // Львівські вісті. - 1943. - 7 грудня. - Ч. 281. - С. 3.; Відійшов від нас назавжди. Похорон по-ручника Олександра Тарновича // Рідна земля. - 1943. - 12 грудня. - Ч. 50. - С. 4.; Филипович К. Пам'яті Олександра Тарновича від співробітників // Львівські вісті. - 1943. - 12 - 13 грудня. - Ч. 286. - С. 3.
(34) Луцький С. Офіційна україномовна преса Галичини періоду німецької окупації (1941 - 1944 рр.): умови і проблематика публікацій. - С. 109.
(35) Перелигіна О. Втрати фондових колекцій Львівського історичного музею у період німецько-фашистської окупації. - С. 183 - 184.
(36) Свєнціцька В. Думки над збірками Національного музею.