ВІСНИК Одеського Історико-Краєзнавчого Музею (випуск 3)

Л. Перейма

Громадські музеї Львівщини: історія і сучасність

     Відтоді як існують музеї, вони не тільки несуть знання, але й своїми ба-гатими та унікальними колекціями відтворюють національний характер наро-ду, його традиції, відповідають на численні запитання давнього минулого і су-часного. Носіями такої інформації є державні музеї, і музеї, які працюють на громадських засадах. Саме вони, на думку голови Всеукраїнської Спілки крає-знавців Петра Тронька, є "визначними народними кафедрами досліджень, про-паганди і популяризації скарбів рідної землі".
     В оригінальних речових і документальних матеріалах, духовних обере-гах минулого і сьогодення, громадські музеї експонують, досліджують та роз-кривають багатовікову історію України.
     Сьогодні в Україні працює понад чотири тисячі громадських музейних закладів(1). Це свідчить про те, що музейна справа, здійснювана силами громадськості, набула серйозного на-укового, освітнього і виховного значення. Більше того, громадські музеї, які виникають далеко від обласного центру, нерідко стають чи не єдиним осеред-ком пізнання та виховання для молоді.
     Львівщина займає одне з провідних місць за кількістю музеїв і музейних кімнат на громадських засадах. Вони створюються при різних організаціях -державних та громадських; на підприємствах, в установах, у вищих, середніх і спеціальних навчальних закладах на основі рішення громадських організацій і адміністрації при підтримці та методичній допомозі державного музею.
     Діяльність музейних закладів на громадських засадах області упродовж майже сорока років спрямовує і координує Науково-методичний відділ музей-ного будівництва Львівського історичного музею (ЛІМ). Саме ЛІМ є методич-ним центром для державних музеїв Західного регіону України та громадських музейних закладів області. Тут ведеться аналіз щорічних звітів музеїв Західно-го регіону, готуються і розсилаються інформаційні огляди з основних напрямів музейної роботи, постійно поповнюється бібліографічна картотека, ведеться робота зі студентами львівських вищих навчальних закладів та інших ВНЗ України.
     Музейне будівництво на громадських засадах на Львівщині розпочалося в середині 1950-х рр. Саме у цей час вчителі історії почали звертатися у Львів-ський історичний музей за експонатами для шкільних музеїв. Тоді науковці музею розробили "Інструкцію на допомогу шкільним історико-краєзнавчим гурткам для вивчення історії села та збору музейних матеріалів". Наказ Управління культури №184 1961 р. "Про створення самодіяльних народних музеїв" сприяв розширенню музейної мережі в області, відкриттю методично-го кабінету в ЛІМ, написанню методичних листів на допомогу краєзнав-цям(2). Професійні музейники частіше стали виїжджати на місця для безпосередньої практичної допомоги у створенні музею, побудові експозиції, налагодженні обліку і збереження екс-понатів.
     15 лютого 1965 р. Міністерство культури колишнього СРСР затвердило перше "Типове положення про народні музеї", яке відіграло важливу роль у розвитку громадських засад у справі збереження і використання історико-культурних цінностей. Положення чітко визначало умови, необхідні для ство-рення музею, права й обов'язки краєзнавчого активу, окреслювало коло за-вдань, пов'язаних з організацією пошукової та експозиційної роботи(3). Можна сказати, що це Положення було першим офіційним документом, який регулював створення та діяльність музейних закладів на громадських засадах.
     Відповідно до Наказу Міністерства культури Української РСР і Наказу Львівського обласного управління культури №40 від 13 лютого 1967 р. "Про дальший розвиток мережі народних музеїв та поліпшення їх діяльності" для надання практичної і методичної допомоги народним музеям області та з ме-тою організації і створення їх в кожному селі, Наказом №22 від 25 лютого 1967 р. при Львівському історичному музеї було створено один з перших (як-що не перший) методичний відділ народних музеїв(4). Народними називали тоді всі му-зейні заклади, що працювали на громадських засадах. У 1967-1973 рр. робо-тою відділу керувала Марія Іванівна Ожицька - автор наукових та методичних статей з питань створення та досвіду роботи народних музеїв Львівщини.
     Аналогічні методичні відділи при всіх обласних історичних та краєзна-вчих музеях України було створено тільки в 1972 р., відповідно до Постанови колегії Міністерства культури УРСР від 10 серпня 1971 р. "Про мережу та ро-боту народних музеїв і музейних кімнат Української РСР".
     20 вересня 1973 р. Міністерством культури Української РСР було за-тверджено "Положення про методичний відділ музейних закладів на громад-ських засадах при обласному історичному, краєзнавчому музеї". Відповідно до змісту і форми роботи, передбачених цим документом, Методичний відділ при Львівському історичному музеї координував роботу по розширенню мережі музейних закладів області; вивчав експозиційну, науково-дослідну, науково-освітню та інші форми роботи музейних закладів області на громадських заса-дах; розглядав і рецензував тематико-експозиційні плани народних музеїв і музейних кімнат; надавав допомогу в побудові експозицій музейних закладів; проводив консультації з організації обліку та збереження фондів музеїв на громадських засадах.
     Наукові працівники відділу зосередили свою роботу на підготовці мето-дичної літератури для музейних активістів, виданні буклетів та плакатів, які популяризували роботу кращих громадських музеїв області. Своїми знаннями та вмінням допомагали музейним аматорам і краєзнавцям Львівщини Д. Без-гребельний, С. Бужанський, І. Симчич, В. Пашук, А. Крутоус, які в різні часи очолювали Відділ народних музеїв ЛІМ.
     У 1970-1980-х рр. мережа громадських музейних закладів на Львівщині продовжує зростати. Станом на 1 січня 1972 р. на державному обліку було 67 музеїв і музейних кімнат, у 1973 р. - 80, у 1974р. - 85, у 1975 р. - 94, у 1978 р. - 122, у 1979 р. - 145, а у 1980 р. - вже 224 і т.д. Постановами Колегій Мініс-терства культури УРСР від 26 січня 1968 р., 4 липня 1969 р., 29 лютого 1972 р. "Про присвоєння найменування "Народний музей" музеям республіки, ство-реним на громадських засадах", за поданням обласного управління культури 15-ти кращим музеям Львівщини, які досягли значних успіхів у створенні екс-позицій, зібрали значну кількість експонатів матеріальної та духовної культу-ри українського народу, а також мали відповідні приміщення та обладнання для зберігання та показу зібраних колекцій, було присвоєно звання "Народ-ний". Серед них: Бродівський історико-краєзнавчий музей; Кам'янка-Бузький районний музей; Історико-краєзнавчий музей с. Словіта Золочівського р-ну; Літературно-меморіальний музей Маркіяна Шашкевича с. Підлисся Золочівсь-кого р-ну; Музей історії військ Прикарпатського військового округу; Музей-аптека у м. Львові.
     Найбільшу популярність серед громадських музеїв області у 1980-х рр. здобула "Музей-аптека" у Львові, який щорічно відвідували десятки тисяч чо-ловік.
     Подальшому розвитку громадського музейного будівництва на Львів-щині сприяли Наказ міністра культури Української РСР від 17 вересня 1974 р. "Про стан та заходи до поліпшення діяльності музейних закладів на громадсь-ких засадах" і прийняття Колегією Міністерства культури Української РСР у вересні 1978 р. нового "Типового положення про музей, що працює на громад-ських засадах". На відміну від попереднього, цей документ встановив чіткий порядок присвоєння музеям почесного звання "Народний музей". Зокрема, в Положенні тепер був спеціальний розділ - "Облік і забезпечення збереження фондів".
     Ідеологічний тиск на заклади культури середини 1980-х рр. позначився і на самодіяльному музейному будівництві. Про це свідчать численні "музеї В. Леніна", "атеїзму", "бойової", "трудової" і "комсомольської" слави. У 1985 р. з 494 громадських музеїв Львівщини 309 мали ідеологічний характер, а 57 міс-тилися у культових спорудах.
     Глибинні процеси переосмислення і розбудови всього суспільного життя на принципово нових, демократичних засадах кінця 1980-х рр., зрозуміло, не могли не торкнутися і краєзнавства, як одного із суттєвих проявів громадської, суспільно-політичної діяльності. Вони, в основному, й визначають сьогодні характер стану і розвитку музейної справи на Львівщині. По-перше, тимчасово припинилось створення нових громадських музеїв в кожному населеному пун-кті, по-друге, розпочалося переоформлення і перепрофілювання уже діючих музейних установ.
     Якісно змінилася і удосконалилася мережа громадських музейних закла-дів. Практично в усіх містах і районах області перестали існувати численні му-зеї і музейні кімнати В.Леніна. У 1990 р. було розформовано або перепрофі-льовані близько двох сотень громадських музеїв, експозиції яких носили істо-рично спотворений, антинауковий характер. Це стосується і музеїв Жовтневої революції, кутків інтернаціональної дружби, наукового атеїзму, музеїв, при-свячених діячам тоталітарного режиму.
     Якщо у 1989 р. на державному обліку в системі Міністерства культури Української РСР у Львівській області нараховувалось 538 громадських музеїв і музейних кімнат, - це найбільша кількість музейних закладів на громадських засадах за всю історію музейного будівництва на Львівщині, - то станом на 20 лютого 1991 р. їх було вже 227. Перестали існувати фактично не музеї, а те, що ніколи й не відповідало поняттю музейної установи, що дискредитувало її іс-тинну суть.
     Докорінно змінився стан музеїв, експозиції яких знаходилися в примі-щеннях закритих церков і костьолів. На початок 1989 р. нараховувалося понад 60 таких музейних установ. В основному це були музеї атеїзму, виставкові за-ли, картинні галереї або постійно діючі виставки дитячої творчості.
     У 1990-ті рр. в музейній справі на Львівщині сталися значні зміни, які активізували творчий пошук музейних працівників у науковому і культурному житті області, в розбудові незалежної Української держави, дали поштовх до створення виставок на нових матеріалах, які висвітлювали маловідомі сторін-ки історії.
     Останнє "Типове положення про музей, який працює на громадських засадах" було затверджено Міністерством культури УРСР 16 листопада 1990р. Тепер кращим громадським музеям звання "Народний музей" присвоюють ко-легії обласних управлінь культури. Положенням передбачено введення у цих музеях штатної одиниці завідувача, якому встановлюється оплата на рівні мі-німального окладу завідувача відділу музею, віднесеного до ІV категорії.
     1992 року майже всі культові споруди на Львівщині, в яких розміщалися громадські музеї, були повернуті релігійним громадам. Оригінальні пам'ятки, що в них зберігалися, передані в школи або культосвітні заклади. Частина екс-понатів загинула у вирі бурхливих подій, але більшість з них потрапили у фо-нди Львівського історичного музею(5).
     Перестали існувати численні музеї атеїзму, а пам'ятки культового при-значення повернуто парафіянам. Щодо виставкових залів і так званих сільсь-ких картинних галерей, яких було найбільше, то вони, по-суті, ніколи й не фу-нкціонували, як музеї, а використовувалися з метою зайняття церкви або кос-тьолу.
     Згідно з рекомендаціями Науково-методичного відділу музеєзнавства Міністерства культури України в останнє десятиріччя ХХ ст. почалася пере-атестація діючих громадських установ на засадах історичної об'єктивності їх експозицій, відповідності загальнолюдським цінностям, сучасній концепції національно-культурного відродження краю.
     Виходячи з нових реалій, краєзнавці області активно вивчають та ком-плектують пам'ятки до тем, які довгий час вважались "закритими", були т.з. "білими плямами" в історії нашого народу. Це - утворення та діяльність Укра-їнських Січових Стрільців (УСС), Західно-Української Народної Республіки (ЗУНР), Української Галицької Армії (УГА), Української Народної Республіки (УНР); трагічна доля їх керівників, учасників і рядових тисяч депортованих тоталітарною системою в 1939-1941, 1944-1950-х рр.; національно-визвольна боротьба, життя української діаспори; діяльність Організації Українських На-ціоналістів (ОУН), Української Повстанської Армії (УПА); таких відомих дія-чів національно-державного відродження, як Євген Коновалець, Степан Бан-дера, Роман Шухевич (Тарас Чупринка); репресована в 1946 р. Українська Греко-Католицька церква та її провідники: митрополит Андрей Шептицький, патріарх Йосиф Сліпий та багато інших.
     Урізноманітнився профільний склад музейної мережі Львівщини. Біль-ше уваги сьогодні приділяється створенню нових музеїв: етнографічних, істо-рії матеріального виробництва, науки і техніки; музеїв, як осередків народних промислів, декоративного мистецтва.
     Станом на 1 січня 2006 р. у мережі Управління культури і туризму Львівської облдержадміністрації системи Міністерства культури і туризму України зареєстровано 115 музеїв і музейних кімнат на громадських засадах. Сімнадцять кращих громадських музеїв удостоєні почесного звання "Народ-ний музей".
     Враховуючи нові тенденції музейного будівництва, у 1990 - 2005 рр. на Львівщині було створено і взято на державний облік 60 нових громадських му-зеїв і музейних кімнат різних профілів. Серед них - Кімната-музей видатного політичного діяча і правозахисника В. Чорновола (м. Дрогобич); Музей мит-рополита А. Шептицького і Музей 1-ї Української Дивізії УНА у СШ № 34 (м. Львів); Музей героїні національно-визвольних змагань України О. Басараб у СШ № 49 (м. Львів); Музей історії медицини Галичини ім. М. Панчишина (м. Львів); Музей історії ВАТ "Львівгаз" (м. Львів); Музей історії становлення ма-гістральних нафтопроводів "Дружба" (м. Львів); Музейна кімната Тараса Ше-вченка "Львівська Шевченкіана" ( Палац Мистецтв, м. Львів); Музей Самбір-сько-Дрогобицької єпархії (м. Трускавець); Музей історії визвольних змагань (с. Дорожів Дрогобицького р-ну); Музей легендарного провідника ОУН С. Ба-ндери (ЛАДУ, м. Дубляни Жовківського р-ну); Кімната-музей отця О. Лещука, священика і письменника, закатованого в сталінських таборах під Полтавою у 1949 р. (с.Стаївка Сокальського р-ну); Музей-садиба С. Бандери (с. Воля Заде-ревацька Стрийського р-ну); Музей-садиба видатного військово-політичного діяча, полковника і керівника Головного Військового Штабу УПА О. Гасина "Лицаря" (с. Конюхів Стрийського р-ну), Історико-етнографічний музей "Яво-рівщина" (м. Яворів).
     У 1997 р. у приміщенні Українського лікарського товариства (м. Львів, вул. Кармелюка, 3), до 100-річчя Львівського медичного університету, відкри-то нову експозицію народного музею цього вузу.
     За роки незалежності України управлінням культури Львівської облде-ржадміністрації присвоєно почесне звання "народний музей" дев'яти громад-ським музеям, які відомі далеко за межами України. А саме, музею історії Академії ветеринарної медицини ім. С. Гжицького; музею метрології та вимі-рювальної техніки; музею історії Львівського юридичного університету; му-зею етнографії та народного побуту у СШ № 80 (м. Львів); музею образотвор-чого мистецтва школи-інтернату м. Соснівка (м. Червоноград); літературно-мистецькому музею У. Кравченко та М. Устияновича (м. Миколаїв); історико-краєзнавчому музею с. Бишів Радехівського р-ну; музею Української Повстан-ської Армії с. Кавсько Стрийського р-ну; етнографічному музею "Бойківщина" у м. Турка.
     У фондах громадських музеїв сьогодні нараховується понад 93 тисячі предметів музейного значення, з яких 42 тисячі - основного фонду. Музейні експозиції, оформлені по-різному, але завжди з душею і добрим серцем, стали основою активної освітньої роботи. Оглядові й тематичні екскурсії, лекції і бе-сіди, пересувні виставки, зустрічі з відомими людьми, знаними земляками, конференції і конкурси, презентації краєзнавчої літератури, концерти камерної музики тощо, які часто проводяться спільно з державними установами та гро-мадськими організаціями, сприяють розвитку краєзнавчого руху і музейництва в області.
     Зокрема, Музейна кімната В. Чорновола у районній бібліотеці ім. В. Чо-рновола у м. Дрогобичі (директор Марія Євгенівна Гук), де зібрано понад 200 експонатів про життя та діяльність державного діяча, радо зустрічає учнів, студентів, лідерів молодіжних об'єднань. Тут проводяться бесіди на теми по-літичної спадщини В. Чорновола, його життєвого шляху, літературного дороб-ку.
     Народний літературно-мистецький музей У. Кравченко і М. Устиянови-ча у м. Миколаєві (директор Мар'яна Олександрівна Гаврилюк) організовує проведення відкритих уроків і літературні читання для членів УТОС Микола-ївського р-ну. 250 експонатів розповідають про духовну спадщину земляків, ім'я яких носить музей, а також про К. Устияновича, П. Холодного, Д. Січин-ського. Вечори, зустрічі, вернісажі, які проводить музей, стали невід'ємною ознакою сучасного життя районного центру. Нещодавно фонди музею попов-нили оригінальні світлини У. Кравченко та її родини, подаровані шанувальни-ками творчості письменниці, які проживають у Римі.
     Співробітниками Музею історії пожежної справи при управлінні поже-жної охорони МНС у м. Львові (вул. Підвальна, 6) підготовлено історико-документальний фільм "Пожежництво Галичини в період Першої світової вій-ни" з демонстрацією на львівському телебаченні. Начальник Музею М. Бондар є членом редколегії газети "Прометей" - видання ГУ МНС у Львівській облас-ті, на сторінках якої подаються матеріали про діяльність музею.
     Музей-садиба національного героя і голови проводу ОУН С. Бандери у с. Воля Задеревацька на Стрийщині (директор Михайло Степанович Балабансь-кий), створений у колишній плебанії, став базою для проведення уроків історії для учнів навчальних закладів району. Кожного року влітку музей стає центром для учасників вишкільних таборів ПЛАСТу, ТРИЗУБа, УМХа (Укра-їнська Молодь Христові).
     У музеї академіка Ф. Колесси ( с. Ходовичі Стрийського р-ну), якому у 2006 р. виповнюється 35 років від дня заснування, зібрано цікавий матеріал про життя вченого зі світовим ім'ям. Найцінніші експонати - це особисті речі Ф. Колесси. Щороку музей відвідують численні екскурсії з різних куточків ра-йону, області, України. На базі музею, до 130-річчя від дня народження Ф. Ко-лесси, була проведена Всеукраїнська наукова конференція "Родина Колессів у духовному та культурному житті України ХІХ - ХХ ст.". Щороку 14 жовтня в приміщенні музею відбувається посвята у юні музиканти учнів перших класів. Директором музею на громадських засадах працює викладач Дашавської му-зичної школи ім. Ф. Колесси Лариса Андріївна Батіг. Фонди музею нарахову-ють 280 експонатів.
     Народний музей "Бойківщина" у м. Турка (директор Оксана Ярославів-на Вовчанчин), починаючи з 1997 р., проводить регіональний літературно-публіцистичний конкурс імені дослідника Бойківщини, редактора журналу "Бойківщина" (у США) Мирона Утриска. Спонсорами конкурсу виступають бойківчани з діаспори. Під час проведення Ш Всесвітніх бойківських фестин у музеї відкрито нові експозиційні зали, присвячені Михайлові Зубрицькому, іс-торії української діаспори. У рамках Першого світового конгресу бойків, який відбувся у серпні 2005 р. в м. Турка, музеєм був проведений ІХ конкурс ім. М. Утриска, підготовлений вісник цього конкурсу "З вершин і низин". Фонди му-зею сьогодні налічують 1510 пам'яток.
     Музей "Шашкевич і Золочівщина" у СШ № 2 м. Золочева (громадський директор Марія Петрівна Поцілуйко) провів фестиваль шкіл, які носять ім'я М. Шашкевича, і запросив на нього представників шкіл не лише з України, але й з Республіки Польща.
     Розширення форм і методів музейної роботи, оновлення експозицій, відповідна реклама у засобах масової інформації стали основою залучення до громадських музеїв Львівщини у 2004 р. 120-ти тисяч відвідувачів, а у 2005 -192 тисяч.
     На сьогоднішній день в області працюють музеї наступних профілів: іс-торичні - 40, історико-краєзнавчі - 15, етнографічні - 14, археологічні - 2, крає-знавчі - 7, медичні - 3, літературні - 10, меморіальні - 6, мистецькі - 11, техніч-ні - 4, релігійні - 2 і т.д.
     Робота громадських музеїв Львівщини - діяльна, ефективна і перекон-лива, тому, що ґрунтується на справжніх пам'ятках історії і культури, значна кількість яких поповнила музейні колекції у 2001 - 2005 рр. Зокрема, Народ-ний історико-краєзнавчий музей Кам'янеччини у м. Кам'янка-Бузька (директор Оксана Василівна Грицишин) збагатили матеріали, які розкривають життя та діяльність засновника українського театру Якова Гаватовича.
     Народний історико-краєзнавчий музей с. Бишів Радехівського р-ну ( громадський директор Коваль Володимир Степанович) налічує 3400 пам'яток. Вагоме місце в експозиції музею займає відділ ручного промислу і виробницт-ва. Серед найцінніших пам'яток є два діючі ткацькі верстати для виготовлення полотна, доріжок, ліжників; старовинні ікони; археологічні пам'ятки. Екскур-соводи демонструють процес прядіння ниток і виготовлення полотна. З часу відкриття музей відвідали десятки тисяч відвідувачів з України, Австралії, Ка-нади, Прибалтики, Німеччини, Польщі, Франції та ін. країн.
     Музей історії гімназії "Рідна школа" (м. Дрогобич, СШ № 1, громадсь-кий директор Світлана Романівна Фаринович) поповнився матеріалами про гі-мназистів, які загинули за волю України, буклетами, проспектами, фотографі-ями Всесвітнього з'їзду гімназистів (1991 р.), документами про вчителів На-родної школи ім. Т. Шевченка.
     Фонди музею історії міста-курорту Трускавець (директор Любов Вікто-рівна Константинова) збагатили особисті речі політв'язнів сталінських табо-рів, трускавчан - членів ОУН, фрагменти зброї часів Другої світової війни. Сьогодні в музеї 3178 пам'яток, серед яких 1288 - оригінальних. У 2005 р. му-зей відвідало 10250 чоловік.
     Археологічний музей м. Белз Сокальського р-ну (громадський директор Ганна Михайлівна Кизима), розміщений у школі , поповнив свої фонди оригі-нальними музейними пам'ятками, серед яких монети, керамічний посуд, жіно-чі прикраси. Фонди музею нині налічують 1575 одиниць.
     Серед громадських музеїв Львівщини є музеї, відомі далеко за межами України, як-от народний Музей-аптека "Під Чорним Орлом" (громадський ди-ректор Любов Миколаївна Роздобудьмо), який працює з 1966 р. (сама аптека - з 1735 р.). Експозиція музею налічує майже 5 тисяч експонатів, кожен з яких є унікальним: аптечний посуд, рецептурні журнали, аптечні ваги, фармацевтичні апарати й машинки для виготовлення таблеток, рідкісні книги. У народному Музеї метрології та вимірювальної техніки при Львівському центрі стандарти-зації, метрології та сертифікації (вул. кн. Романа, 38, директор Богдан Андрі-йович Грицко) - понад 255 унікальних експонатів. Про музей знято відео-фільм, зроблено ряд теле- і радіопередач, сюди спеціально приїжджають фахі-вці з багатьох країн світу.
     Є й такі громадські музеї, де оригінальних музейних предметів обмаль, зате яке цікаве архітектурно-художнє оформлення їхніх експозицій! І очолю-ють їх, звичайно, талановиті люди, які істинно люблять свій край і своє життя присвятили краєзнавству. Це завдяки їм на Львівщині сьогодні працюють такі цікаві музеї, як літературно-меморіальний Музей І. Франка та С. Коваліва у м. Бориславі (директор Михайло Дмитрович Івасенко), Музей Т.Г. Шевченка у м. Червонограді (директор Марія Володимирівна Добреля), історико-краєзнавчий музей у с. Бортники Жидачівського р-ну (директор Степан Іванович Креген-більд), народний музей "Мостищина" Мостиського р-ну (директор Іван Тимо-фійович Саган), народний історико-краєзнавчий музей у с. Бишів на Радехів-щині (директор Володимир Степанович Коваль), музей історії вчительства та освіти Дрогобиччини у с. Лішня (директор Любомир Йосипович Ліщинський), народний музей Української Повстанської Армії у с. Кавсько Стрийського р-ну (директор Зеновій Іванович Кочмарський) та багато інших. Про діяльність громадських музеїв та їх керівників, ентузіастів-краєзнавців, у віснику ЛІМ надруковано статтю А. Крутоус "Обереги таїн минулого" (6).
     Але найвищим ступенем визнання для громадського музею є надання йому статусу державного музею. Серед кращих громадських музеїв, які по-повнили мережу державних музейних закладів Львівщини є: Народний літера-турно-меморіальний музей Маркіяна Шашкевича у с. Підлисся Золочівського р-ну (тепер відділ Львівської галереї мистецтв); Сокальський художній музей героїв космосу (нині музей "Людина. Земля. Всесвіт"); Історико-краєзнавчий музей м. Винники.
     Стали самостійними та перейшли в районне підпорядкування: Бродівсь-кий історико-краєзнавчий музей; Перемишлянський історико-краєзнавчий му-зей; Музей історії давньоруського міста Звенигород Пустомитівського р-ну; Історико-краєзнавчий музей села Кульчиці Самбірського р-ну. Громадський меморіальний музей Євгена Коновальця у селі Зашків Жовківського р-ну - нині відділ Львівського історичного музею.
     Кожен громадський музейний заклад Львівщини - невід'ємна складова краєзнавства України. Сьогодні ці музеї мають багатий досвід роботи, володі-ють різноплановими історичними, археологічними, етнографічними колекція-ми. Але, на жаль, ознайомитись з ними може невелика кількість бажаючих. Ця проблема пов'язана як з відсутністю громадських музеїв у популярних турис-тичних маршрутах, так і з віддаленістю від туристичних центрів. Отже, вини-кає необхідність розробити такі внутрішні туристичні маршрути з включенням громадських музеїв, які б зацікавили національного та іноземного туриста.
     Головною проблемою громадських музеїв є відсутність належного фі-нансування та незахищеність. За браком коштів більшість музеїв не мають охорони або сигналізації, заґратованих вікон тощо, а це обмежує збір цінних музейних предметів, організацію цікавих виставок та експозицій.
     Надзвичайно гострою є проблема музейних кадрів. Серед краєзнавців, які виконують обов'язки громадських директорів та хранителів, є люди зайняті в різних галузях. Не будучи професіоналами, незважаючи на низьку оплату праці, основну увагу вони приділяють комплектуванню колекцій та їх збере-женню. А таким напрямам діяльності як вивчення колекцій, їх експонування та популяризація надається значно менше значення. Тому часто зустрічаються несистематизовані колекції, неописані, відповідно до вимог музейної практи-ки, предмети.
     Святий обов'язок музейників-професіоналів сьогодні - допомогти крає-знавцям зберегти громадські музеї - оці маленькі джерельця нашої духовності!

(1) Копитько О. Музейна стратегія // Український музей: Інформаційний бюлетень. - 2005. - № 3.
(2) Крутоус А. Науково-методична діяльність ЛІМ // Ми з Львівського історичного…1893 - 2003. До 110-річчя створення ЛІМ. - Львів, 2004. - С.70 .
(3) Буланий І., Євтушенко І. Громадські музеї України: Історія, досвід, проблеми. - К., 1979. - С. 20.
(4) Архів ЛІМ. Накази по музею від 3 січня 1967 року по 26 грудня 1967 року. - С.22.
(5) Крутоус А. Вказ. праця. - С.71.
(6) Крутоус А. Обереги таїн минулого // Наукові записки /Львівський історичний музей. - Львів, 1995. - Вип. IV. - Ч. І. - С. 8 - 15.