ВІСНИК Одеського Історико-Краєзнавчого Музею (випуск 3)



С. Аргатюк

Історія та фонди Овідіопільського історико-краєзнавчого музею
                                                                                                            
     Розвиток та вивчення національної історії України останніх десятиліть ХХ - початку ХХІ ст. визначив один з основних її напрямків - регіональне до-слідження через краєзнавство. Особлива роль в цьому дослідженні відводиться історико - краєзнавчим музеям. Саме Музеї сприяють накопиченню історич-них матеріалів, які в свою чергу покликані виховувати національну свідомість та становлення громадянського суспільства, поглиблювати усвідомлення ролі і місця у світовій цивілізації українського народу. Пожвавлення ролі громадсь-ких і шкільних історико-краєзнавчих музеїв (без юридичного статусу) почала зростати, ще з 1980-х років. Вперше в історії шкільних музеїв відбувся відхід від традиційних ленінських кімнат до висвітлення історії рідного краю через краєзнавство, хоч основні розділи ще були присвячені революційним подіям та діяльності більшовиків.
     В Овідіопільському районі робота з патріотичного виховання учнівської молоді та населення велась тривалий час і має вже чимало традицій. Починаю-чи з повоєнних часів минулого століття у школах нашого району проводилася велика військово-патріотична робота. Саме завдяки цій роботі потім відкрива-лися кімнати і зали бойової слави. Згуртувавшись навколо пошукової ідеї в них працювали учні, які вели листування з фронтовиками, а на основі їх офор-млялися альбоми і стенди присвячені героям громадянської та другої світової війн. На основі спогадів та документів школярі написали історію Овідіопіль-ського підпілля та партизанського руху на території Одеської області.
     Така робота проводилася і в Овідіопільській середній школі №1. У 1974 р. Овідіопільський відділ культури увесь зібраний матеріал розмістив у цій школі, а одна з відведених кімнат поклала початок музейній кімнаті. Фактично музей почав діяти з 1980 р. До його експозиції ввійшли матеріали та знахідки, які зібрали пошуковці. Велику роль по її художньому оформленню виконав І.С. Даценко (1). В 1982 р. Овіді-опільському музею присвоїли звання - народний музей. Уже в 1985 р. музей прийняв участь у Всесоюзному огляді художньої творчості, присвяченому 40-річчю Перемоги у Великій Вітчизняній війні. Цього року музей отримав Дип-лом, а його завідувачу І.Ф. Бариновій вручили ще й пам'ятний нагрудний зна-чок. Завдяки її активній участі та переконанні, про те що новому поколінню потрібно нести чисту правду про історію рідного краю, робота продовжувала-ся. Її девізом стали слова: нехай людська пам'ять ніколи не забуде подій мину-лого і тих, хто брав у ній участь.
     Саме Ізіда Феофанівна Баринова ще в середині шістдесятих років мину-лого століття зробила першу сходинку до більш детального вивчення героїч-ного минулого рідного краю. Разом з юними слідопитами була проведена ро-бота з пошуку видатних людей, долі яких пов'язані з історичним минулим Овідіополя. Протягом багатьох років І.Ф.Баринова являлася одним з найактив-ніших учасників та організаторів зустрічей з ветеранами Великої Вітчизняної війни. У музеї постійно відбувалися такі зустрічі на день визволення Овідіопо-ля від німецько-фашистських загарбників (13 квітня). В один з таких днів, 1984 р., ветеранам 10-ї кавалерійської Кубанської дивізії, в пам'ять про визво-лення селища у квітні 1944 р., мешканці Овідіополя пообіцяли встановити пам'ятник невідомому козаку-кубанцю. Тільки у 1994 р. такий пам'ятник було відкрито, а поле названо - Козачим (сьогодні це нинішня територія кладовища на Скурті) (2).
     З часом брак площі Овідіопільського музею унеможливлював в достат-ній мірі повністю розмістити зібрані фонди та матеріали. Лише у 1989 р., після того як історико-краєзнавчому музею було виділено приміщення в будівлі СПТУ-61, він набрав сучасного вигляду. Сьогодні це найкращий краєзнавчий музей району, де зібрано багато унікальних експонатів, серед яких 625 оригі-нальних та 2350 допоміжних.
     Значення краєзнавчого матеріалу, що міститься у фондах Овідіопільсь-кого музею важко переоцінити, особливо при використанні його у викладанні історії в школах. Він дозволяє конкретизувати викладений вчителем загально історичний матеріал, враховуючи місцеві умови, які накладають певну своєрі-дність на хід тих чи інших подій. Адже в музейній колекції, крім археологіч-них знахідок можна відшукати і матеріали інших періодів, зокрема фотомате-ріали і документи більш ніж півстолітньої історії Овідіополя і навколишніх на-селених пунктів, від початку ХХ ст. до середини 1960-х рр. Оскільки за період діяльності музею тут побувало більше трьох тисяч ветеранів двох війн (грома-дянської і Вітчизняної) з різних куточків колишнього СРСР, фонди музею зна-чно поповнилися ще й і їх безцінними спогадами. Ці спогади дають нам змогу сьогодні відновити події 1917 - 1920 і 1941 - 1944 рр. та уточнити історичні дати пов'язані з Овідіополем, які "натягувалися" радянською історіографією під існуючу ідеологію. Для прикладу у спогадах учасника громадянської війни А.А. Абрамова (машинописний текст на 26 ст.) вказана дата визволення Овіді-ополя від частин армії А.Денікіна 12 лютого 1920 р. (3), хоча в "Історії міст і сіл УРСР: Одеська область" стоїть інша дата - 2 лютого 1920 р. (4) Таке перекручення дат являлося не поодиноким випадком. Інший приклад з тієї ж "Історії міст і сіл УРСР…" де вказано, що "15 жовтня 1941 р. радянські війська залишили Овідіополь" (5), хоча відомо, що село полишили ще 14-15 вересня 1941 р. (6) Єдине що засмучує в даній ситуації, це те, що дослідники і науковці, які хоч раз пробували написати історію краю, не зверталися до документів музею, а повторно використовували помилкові дати у своїх роботах, і не пробували на-віть перевірити їх.
     Особливе місце серед експозицій музею посідає розділ присвячений бій-цям 1-го Овідіопільського винищувального батальйону, сформованому із ме-шканців району, та подальшій його участі в обороні Одеси та Севастополя у складі 31 ім. Пугачова стрілецького полку 25 Чапаївської дивізії. Серед них найбільшої уваги заслуговують оригінальні фотознімки та листи - спогади військових санітарок Т. Пономаренко, Н. Власової, К. Волошиної, Є.Павліковської та інших. Безцінними і мало до кінця вивченими являються також спогади безпосередніх учасників тих подій: першого секретаря Овідіо-пільської районної парторганізації І.І. Ілюхіна (7) та одного з командирів батальйону І.П. Рощина (8). Крім інформації про діяльність батальйону у спогадах вказані імена всього командного складу, та додано список радянського партійного активу (32 особи) з короткою інфор-мацією про кожного із них (9).
     Спогади - листи ветеранів 4-ї Кубанської кавалерійської дивізії, додали матеріалів для уточнення подій пов'язаних з визволенням Одещини, особливо трагічних сторінок пов'язаних з кавалерійськими полками (36, 40 і 42) 10 ка-валерійської дивізії, які утримували ворога 9 і 10 квітня 1944 р. на лінії оборо-ни Барабой-Олександергільф (нині с. Доброолександрівка), коли основні сили ІІІ Українського фронту визволяли Одесу. Частково спогади знайшли своє ві-дображення у книгах: Х.І. Сіджаха "В вихре конных атак" (10); А.А. Ройченка "Місто над лима-ном" (11); С.С. Аргатюка "Татар-ка - Прилиманське: нарис з історії села та навколишніх земель" (12); "Край Овідія: археологія та істо-рія Овідіопольського району" (13).
     Значна кількість листів - спогадів рядових бійців окремих частин 8 Гва-рдійської армії і 4 КККК (Кубанського кавалерійського козачого корпусу ге-нерала І.О. Плієва), безпосередніх учасників боїв за Одесу і Овідіополь, які зі-брані в фондах Овідіопольського музею, ще чекають на своїх дослідників. Се-ред них листи К.В. Мудрик, М.К. Єйкіної, К.А. Орла, Г.Л. Пріміна (ветеранів 40 кавалерійського полку), П.Ф. Сакуна, Б.М. Морчукова (ветеранів 36 кавале-рійського полку), Л.О. Олександрова, М.А. Тичини, М.В. Дюкарєва (ветеранів 183 армійського мінометного полку), Т.Я. Гусєвої (ветерана 68 окремого мі-нометного артилерійського дивізіону) та інших. Саме вони дають нам можли-вість поглянути на події війни по іншому, без генеральських мемуарних шаб-лонів і стандартів.
     Цікаві факти наведені М.І. Івановим, А.Г. Харапуном та С.В. Розенбер-гом про підготовку та проведення Яссо-Кишинівської операції у серпні 1944 р., та форсуванні Дністровського лиману бійцями 1-го Укріпленого району. Неодноразово згадані спогади друкувалися і друкуються у районній пресі "Наддністрянська правда" і "Овідій - прес", що дало змогу більш ширшому колу ознайомитися з ними.
     В межах регіональної програми "Краєзнавство" проводяться семінари - навчання методистів центральної районної бібліотеки за участі сільських біб-ліотекарів та працівників музеїв. Особливістю цих семінарів стало те, що біб-ліотекарі та Овідіопільський музей розпочали комплектувати краєзнавчі фон-ди, а також координацію своєї діяльності зі школами, громадськими заклада-ми, організаціями і товариствами (14). Сьогодні стає престижно знати історію того чи іншого закладу або підприємства, зростає інтерес до початку існування, тому і почастішали запити різних організацій до Овідіопільського музею про встановлення або уточнення дат заснування їх на території району.
     Основна функція музею сьогодні - це проведення екскурсій та конфере-нцій. Проведені в музеї екскурсії та зустрічі з ветеранами війни, сприяють за-цікавленості різних верств населення у вивченні історії Північного Причорно-мор'я та патріотичному вихованню молоді. Матеріали музею використовують-ся як вчителями так і учнями району при підготовці до вивчення теми "Рідний край". За результатами районного та обласного конкурсів, присвячених 60-й річниці Перемоги у Великій вітчизняній війні, в рамках акції проведеної у жо-втні 2004 р., школярі зайняли призові місця у секціях "Пам'ять про війну у мо-їй сім'ї", "Пам'ятники та воїнські могили на моїй батьківщині", "Життєвий шлях видатних земляків" (15).
     На прикладах старшого покоління, учні школи залучаються берегти пам'ять своїх дідів. На сьогодні у нашому районі більше 90 пам'ятників істо-рії, культури, археології і архітектури. На місцях жорстоких боїв у роки Вели-кої Вітчизняної війни у кожному населеному пункті споруджені пам'ятники загиблим воїнам. Їх тут - 56. Триває музейна робота по їх опису, систематиза-ції, вивченню подій пов'язаних з їх встановленням.
     Проте в роботі Овідіопільського історико-краєзнавчого музею є і свої проблеми. В першу чергу це фінансова скрута та матеріально - технічна база. Хоча заклад знаходиться на балансі Овідіопільської районної ради, коштів не вистачає для поновлення стендів та вітрин. В більшості наочна інформація по-будована за принципами радянської ідеології, і потребує поновлення на основі нових наукових досліджень, документів - яких за останні десятиріччя побіль-шало. Особливо слабо висвітлена роль українського козацтва (запорізького, чорноморського та дунайського), а також грецького, німецького та молдавсь-кого населення в освоєні краю на протязі ХVІІІ-ХІХ ст. Сьогодні добре відомо про будівництво Аджидерської фортеці у 1793 р. на місці татарського селища Хаджі-Дере, але й досі цей факт залишається мало висвітленим у самому му-зеї, хоча матеріалів маємо більш ніж достатньо. До них можна віднести праці наших земляків А.А. Ройченко, С.С. Аргатюка, Н. Гичко-Шамової, Н.Г. Шато-хіної, науковців - Ігоря та Галини Сапожникових, а також одеситів - виклада-чів ОДУ ім. І. Мечникова А. Бачинського, Т. Гончарука та інших.
     Слаба архівна база досліджень також не сприяє подальшому розвиткові музею. В основному вона поповнюється за рахунок виданих документів Дер-жавного архіву Одеської області, але особливістю цих видань є те, що спогади надруковані в них записані зі слів жителів Овідіополя Г.І. Тиркової, І.М. Нікі-тіної та Г.Й. Іванченко, і передані з архіву Овідіопільської державної адмініст-рації (16). В даному випадку му-зей не налагодив співпраці з Овідіопільським архівом, який знаходиться поруч у будинку Овідіопільської адміністрації.
     Підбиваючи підсумок сказаному вище, ми можемо зазначити, що сього-дні музейна справа в Овідіополі керується однією ідеєю: діти - носії пам'яті від сучасного до майбутнього. Тому пам'ять про наш край і житиме, поки бу-дуть діти, яким цікаво, а що за дверима музею? Зберігаючи до деякої міри своє першочергове призначення - зберігання пам'яток історії і культури, музей сьо-годні проводить просвітницьку роботу серед населення, ціль якої виховання бережного ставлення до історичного надбання людства.


(1) Редькіна Л. Пам'ять серця не знає забуття…// Наддністрянська правда. - 18.05.1988.
(2) І.Рябоконь. Продовження традицій в пам'яті і справах // Наддністрянська правда. - 11.06.2003.
(3) Абрамов А.М. Воспоминания. - Краснодар, 1967. - С.25
(4) Історія міст і сіл УРСР: Одеська область // Овідіопольський район. - К., 1969. - С.687.
(5) Історія міст і сіл УРСР… - К., 1969. - С.690.
(6) 73 героических дня (хроника обороны Одессы в 1941 году). - Одесса, 1978. - С. 184-188.
(7) Илюхин И.И. Дополнительная справка о работе и деятельности Овидиопольской районной партийной ор-ганизации Одесской области по мобилизации партийной, комсомольской организации и трудящихся всего Овидиопольского района на борьбу с фашистскими /румыно-немецкими/ оккупантами в период Великой Отечественной войны 1941-1945 гг. - Одесса, 1947. - С. 1-11.
(8) Рощин И.Ф. Воспоминания о первом Овидиопольском истребительном батальйоне. - Одесса, 1974.
(9) Илюхин И.И. Список совпартактива участвовавших в оборонительных работах и обороне Одессы до 15 октября 1941 г., Овидиопольского р-на Одесской области, представляемых к правительственной награде медалью "За оборону Одессы." - Одесса, 10.03.1945.
(10) Сиджах Х. И.В вихре конных атак. - Адигейское книжное издательство. - 1990.
(11) Ройченко А.А. Місто над лиманом. - Овідіополь. - 1993.
(12) Аргатюк С.С. Татарка - Прилиманське: нарис з історії села та навколишніх земель. - Одеса, 2006.
(13) Край Овідія: археологія та історія Овідіопольського району. - Одеса, 2006.
(14) Козяр О. Семінар з краєзнавчої роботи // Наддністрянська правда. - 18.11.2005.
(15) Краеведческий вестник. - Одесса, 2005. - № 1. - С.47-48.
(16) Голодомор в Україні: Одеська область (1921-1923, 1932-1933, 1946-1947 рр.). - Одеса, 2005. -С.43-45.