ВІСНИК Одеського Історико-Краєзнавчого Музею (випуск 3)

Г. Голубець

Фондова колекція Музею етнографії та художнього промислу у Львові

    Музей етнографії та художнього промислу (МЕХП) Інституту народо-знавства НАН України - один з найстаріших музеїв на теренах нашої держави - володіє унікальною колекцією пам'яток традиційної культури та народного мистецтва українців, а також зразків декоративно-прикладного мистецтва ба-гатьох народів світу.
    МЕХП був утворений у 1951 р. шляхом об'єднанням двох великих му-зейних осередків Львова - Міського промислового музею (засн. у 1874 р.) (у 1939-1940 рр. до нього увійшли предмети націоналізованих збірок музеїв Лю-бомирських, Дідушицького, збірки Бруніцького, Оржеховича та ін.) і Музею Наукового товариства ім. Т. Шевченка (засн. у 1895 р.). Власне з цього часу Музей етнографії та художнього промислу знаходиться в приміщенні колиш-ньої Галицької ощадної каси (пр. Свободи, 15).
    Сьогодні МЕХП є центром наукової, просвітницької та культурно-освітньої роботи. У 17 фондових збірках, кожна з яких є унікальним мистець-ким надбанням, зберігаються понад 86 тисяч пам'яток. Постійне поповнення колекцій - органічна і невід'ємна частина ефективного функціонування музею. За роки, позначені складними процесами становлення і утвердження незалеж-ності нашої держави (з 1991 р.), фонди музею збагатились більше ніж на 4 ти-сячі одиниць збереження.
    На загал, фондова колекція музею об'єднує дві великі збірки: етнографі-чну та художнього промислу. В етнографічній - однією з найчисельніших є колекція українського народного одягу. У фонді представлені основні види традиційного вбрання ХІХ - поч. ХХ ст. із різних регіонів України. Тут бачимо практично усі варіанти крою та оздоби жіночих сорочок: додільні, з плечови-ми уставками та цільнокроєними рукавами, з виложистими комірами, вишиті білими нитками, виконані технікою виколювання та вирізування, святкові, по-ліхромні, вишиті вовняними нитками тощо.
    Поясний одяг у фонді представлений багатьма видами архаїчних незши-тих форм. Це - обгортки чи горботки з Поділля, фоти з Покуття, катраніце з Буковини, плахти з Наддніпрянщини, килимові запаски з Київщини, Житоми-рщини, Тернопільщини, Чернігівщини (1). До зшитого поясного одягу відно-сяться спідниці з домотканих і фабричних тканин, а також чоловічі штани з доморобного сукна, льняного чи конопляного полотна. Багато декорованою є збірка нагрудного безрукавного одягу. Це хутряні лейбики з Поділля, корсетки із Наддніпрянщини, кептарі з Гуцульщини, мунтяни з Буковини, бунди із За-карпаття, сукняні лемківські лейбики та бойківські безрукавки. Верхнє плечо-ве вбрання репрезентують свити, сіряки, сердаки, бурки, гуглі, опанчі, чимер-ки тощо. Зимовий одяг представлений кожухами, пошитими із овечих шкур. Доповнюють збірку головні убори: намітки, завії, рантухи, серпанки, шапочки-очіпки, капелюхи, а також взуття - постоли, личаки, черевики, чоботи. Додат-ковими елементами одягу служили плетені пояси-крайки, а також чисельні прикраси - металеві згарди з чепрагами, дукачі, намиста із справжніх коралів, каменів, бісеру тощо.
    Кожна колекція музею по-своєму цінна та унікальна. Так, фонд україн-ської вишивки - найбільший у збірці музею. Він налічує 18 тис. зразків виши-вок, які творили унікальні окраси жіночого та чоловічого вбрання, а, крім того, інтер'єрної тканини. Вражає безконечна фантазія народних майстрів та їх вір-туозна майстерність. Тут представлено широкий спектр орнаментальних моти-вів, геометричних і рослинних, та багатої колірної гами, що вирізняє кожен ет-нографічний регіон, а також практично все розмаїття використовуваних тех-нік: хрестик, півхрестик, низь, стебнівка, мережка, лічильна гладь, занизуван-ня, вирізування, виколювання та інші.
    Орнаментальним багатством вирізняється ще одна колекція - фонд пи-санки, який налічує близько 13 тис. од. Більшість писанок, успадкованих МЕХП від Музею НТШ, датовані кінцем ХІХ - поч. ХХ ст. Найдавніша писа-нка створена у 1874 р. Орнаментальні мотиви писанок, зібраних майже з усієї території України, багаті, різноманітні та оригінальні за композиційною побу-довою. Вони виділяються особливою насиченістю барв, на тлі яких виступа-ють відомі з давніх часів орнаменти-символи, уміло стилізовані архаїчні моти-ви. Поряд з українськими, у фонді зберігаються також невеликі збірки слова-цьких, румунських та хорватських писанок.
    Музей володіє цікавою збіркою домотканих килимів ХVІІ - поч. ХХ ст. з відомих килимарських осередків України. "В художньому вирішенні деяких виробів відображені особливості етногенетичних культуротворчих процесів як окремих історико-етнографічних районів України, так і східнослов'янської та загальнослов'янської спільності загалом" (2). У фонді, зокрема, зберігаються килими ХVІІІ - ХХ ст. з Полтавської та Київської областей, з характерним квітковим орнаментом, подільські килими - з поперечним розташуванням ві-зерунка, який відтворює квітчасті галузки, гуцульські і буковинські - з попе-речносмугастим поліхромним орнаментом.
    Колекція церковних тканин - це зразки ткацтва Заходу і Сходу ХVІІ - ХІХ ст., які переважно потрапили до музею із галицьких монастирів та церков. Сюди відносяться спеціальні вироби для церковного інтер'єру: "воздухи", пе-лени, завіси царських воріт, покриття на престоли та жертвенники, покрівці на чаші, плащаниці, а також всі елементи священицького одягу, як грецького так і римського обрядів. На особливу увагу заслуговують пам'ятки, прикрашені технікою гаптування металевими (срібними і золотими) та шовковими нитка-ми, зокрема, покрівці на чашу, плащаниці, пелени, єпитрахилі тощо. Єдиною в Україні є унікальна збірка коптських тканин, придбана у 1888 р. До пам'яток, які представляють культуру інших народів, що проживали на території Украї-ни, належать вірменські килими ХVІІ - ХІХ ст., а також єврейські культові та ужиткові тканини ХVІІІ - ХХ ст., оздоблені характерними сакральними сим-волами іудаїзму, збірка яких налічує біля 200 од. зб. і є найбільшою в Україні (3).
    До найбагатших в художньому та декоративному відношенні тканих ви-робів належать шовкові пояси, переткані металевими нитками (золототкані), що виготовлялись в Івано-Франківську, Бродах, Слуцьку, а також у Кракові та Ліоні. Вони були звичним компонентом одягу заможних верств шляхти та мі-щанства ХVІІІ - ХІХ ст., притаманним не лише українському, але й польсько-му та білоруському костюму.
    Фондова колекція народної кераміки містить більше 11 тис. од. зб. і складається з пам'яток ХІХ - ХХ ст. Вона представляє традиційні гончарні осередки України, здавна знані на Гуцульщині, Львівщині, Волині, Поділлі, Наддніпрянщині, Полтавщині тощо. У фондовій групі виділяються, зокрема, багаті збірки виробів відомих гуцульських майстрів - О. Бахматюка, М. Бара-нюка, П. Кошака, сокальського майстра - В. Шостопальця та багатьох інших. Особливе місце у фонді займають вироби, створені на основі інтерпретації на-родних традицій на фабриці І. Левинського у Львові. Необхідно зазначити, що у 2002 р. фонд поповнився великою збіркою керамічних виробів, яку подару-вав до музею відомий львівський художник-реставратор, збирач народної ке-раміки - Петро Лінинський. Ця унікальна колекція налічує більше 1300 пам'яток і, мабуть, не має аналогів у світі.
    Окремо виділено фонд сучасної кераміки, колекція якого сформувалась на початку 1960-х рр. і налічує понад 1тис. пам'яток. У фонді зібрано твори декоративно-ужиткового мистецтва другої половини ХХ ст. - унікальні авто-рські композиції виставкового характеру та зразки для тиражування професій-них художників Києва, Львова, багато з яких є визнаними авторитетами - лау-реатами і учасниками Міжнародних конкурсів у Фаенці (Італія), Валлорисі (Франція), Дзінтарі (Латвія).
    Багатою і різноманітною є колекція порцеляни, фаянсу, майоліки та ху-дожнього скла (близько 18 тис. од. зб.). Численними є, зокрема, збірки корець-кої і баранівської порцеляни, а також фаянсів з Потелича, Глинська, Любичів Королівських. Представлена невелика група скульптурних виробів Пациківсь-кого фаянсового заводу. Сучасна порцеляна і фаянс зібрані майже з усіх вели-ких заводів України. Значене зацікавлення відвідувачів музею викликає пор-целяна відомих західноєвропейських мануфактур - Мейсена, Відня, Берліна, Севра, Веджвуда, а також унікальні пам'ятки, створені майстрами з Китаю, Японії, Туреччини, Ірану, Італії, Іспанії, Чехії, Голландії, Угорщини, Польщі, які експонуються у відкритих фондах музею.
    Більшість виробів зі скла, різноманітних за стильовими ознаками та при-йомами декорування, належить до ХVІІІ - поч. ХХ ст.. Вони свідчать про ва-гомі здобутки німецьких, французьких, австрійських, італійських, чеських майстрів. Окремою у фонді виділяється група українського скла, яка містить археологічні фрагменти посуду українських гут ХVІ - ХVІІІ ст., вироби майс-терень ХVІІІ - ХІХ ст. і заводське скло др. пол. ХХ ст.
    Колекція художніх виробів із дерева демонструє кращі здобутки мистец-тва різьблення ХІХ - поч. ХХ ст.: "Орнаментальні мотиви [...], виконані різьб-ленням, випалюванням, розписом та інкрустацією на дереві, утворюють скла-дний синтез символів, знаків, образів і понять далекого минулого і сучасної емблематики, виражений узагальненими семантичними засобами" (4). Окремі фондові предмети, зокре-ма, скрині, (понад 100 од. зб.), датовані ХVІІ - ХVІІІ ст. Унікальними пам'ятками є ікони-хрести, або так звані "образи", які походять з Гуцульщини і творять в своїй основі одно-, дво-, чи трираменний хрест, виконаний в техніці контурного різьблення. Серед великої збірки ручних дерев'яних хрестів най-давніший датується ХVІ ст. Надзвичайно самобутні гуцульські дерев'яні свіч-ники-трійці, оздоблені іконографічними сценами Розп'яття, трираменними хрестами, дзвіночками-дармовисами, іноді розмальовані яскравими фарбами.
    У музеї знаходиться найбільша в Україні колекція різьблених виробів родини Шкрібляків з Гуцульщини - Юрія та його трьох синів, а також вироби інших відомих народних майстрів. Бондарство представлене предметами з По-лісся, Подніпров'я, Слобожанщини, Поділля. Окремою групою у фонді виді-ляються музичні інструменти кін. ХІХ - поч. ХХ ст. Серед них - трембіти, скрипки, сопілки, цимбали, флояри.
     Збірка художньої обробки шкіри представлена поясами (череси, буку-рійки), ташками, гаманцями, футлярами, декорованими в основному технікою холодного і гарячого тиснення, яка відома ще з ХУІ ст. Майже всі вироби оздоблені з використанням металевих прикрас - "бовтиць", "бобриків", "ціто-чок", а також аплікації, вирізування, художнього плетіння.
    Фонд сільськогосподарських знарядь праці та знарядь, що стосується домашніх ремесел українців налічує понад 2 тис. зразків. Значна частина предметів пов'язана з основними видами трудової діяльності селянина - зем-леробством і тваринництвом. Найкраще у фондах представлені західні регіони України, зокрема, полонинське господарство жителів гір: моделі господарсь-ко-житлових споруд - колиби, стаї, кошари; музичні інструменти - трембіти, пастуші роги, сопілки; предмети для випасу тварин - колокільця, гострозубі ошийники - "оброжі", пута, а також посуд та приладдя для обліку та перероб-ки молока на полонині. Доповнюють збірку вироби з інших видів занять: зби-ральництва, рибальства, мисливства, бортництва.
    Народна іграшка - органічна частина культури і, водночас, самобутній вид декоративно-прикладного мистецтва українців, в якому у своєрідній формі відтворені звичаї, обряди та побут народу. У фонді народної іграшки предста-влені майже всі регіони України, а також Польща, Литва, Франція, Швеція, Фінляндія та інші країни. Іграшки виконані із найрізноманітніших матеріалів: глини, дерева, скла, фарфору, паперу, соломи, лози, рогози, тканини тощо. Ці-лком унікальні за своєю пластикою іграшки, ліплені з сиру, які виготовляли лише на Гуцульщині. В давнину вони виконували ритуальні функції ("колачи-ки" та "баранчики" роздавали за душі померлих, а також за здоров'я худоби) (5).
     Збірка художнього металу представляє багатий асортимент виробів: скрині-сейфи, замки, декоративні накладки, посуд, підсвічники, дзвони, зброю, прикраси та ін. Для більшості з них властиві витонченні естетичні форми, ви-користання неповторних орнаментальних мотивів та сюжетних композицій. До таких належать, зокрема, жіночі прикраси з монет або хрестиків - згарди, перстені, кульчики, а також нагрудні чоловічі хрести. У музейній збірці група хрестів налічує понад 450 од. зб. (6) Серед художніх виробів значне мі-сце посідають речі церковного вжитку, які були подаровані церквами і косте-лами. Це, насамперед, літургійний посуд, а також шати ікон, оклади, "вотуми" зі срібла, міді, латуні. Єдиним у своєму роді експонатом у фонді металу є дзвін з церкви Благовіщення м. Ковеля Волинської обл. У колекції фонду знахо-диться унікальна збірка гіпсових форм (287од.), які відтворюють рельєфне оздоблення дзвонів. Один з найстаріших, датований 1341 р., виконаний для церкви св. Юра у Львові.
    Унікальна колекція меблів складається в основному зі збірки Львівсько-го міського промислового музею, яка комплектувалась з виставок та антиква-ріатів Відня, Берліна, великих міст Італії, приватних збірок колекціонерів. Це характерні зразки різних за стильовими ознаками меблів, виготовлених майст-рами європейських країн та західноукраїнськими і львівськими меблярами, - від епохи середньовіччя до стилю "модерн".
    Музейна колекція годинників є, безперечно, найбагатшою і найціннішою в Україні (близько 450 од. зб.). Її комплектування започатковано у 1874 р. Мі-ським промисловим музеєм. Більшість з годинників - механічні. Проте у збірці є і сонячні годинники, найдавніший з яких датується 1584 р. Окрасою колекції є годинники ХVІ - ХVІІ ст. із Західної Європи, у вигляді чотири-, шести-, во-сьмикутних веж, оздоблені золоченням, карбуванням, гравіруванням. Найціка-віші з них будуть представлені у постійній експозиції музею, яка відриється для відвідувачів у травні цього року.
     У музейній колекції окремо виділено фонд коштовностей, який склада-ється із скульптурної пластики, ювелірних виробів, емалей, віял, люльок, виго-товлених із дорогоцінних порід дерева, металу та каміння багатьма майстрами Європи, Азії, Африки ХУІІІ - ХХ ст.
    Серед фондових збірок музею важливе місце займає колекція плакату (понад 10 тис. од. зб.), яка сформувалась у 1890 - 1930-х рр. і представляє тво-ри плакатного мистецтва багатьох країн світу. Однією з найвагоміших є збірка французького плаката, серед яких зустрічаємо плакати авторства А. Мухи, А.Тулуз-Лотрека, П. Бонара. Зокрема, творчість всесвітньовідомого художни-ка А. Мухи репрезентує 23 плакати. Найчисельнішою в колекції музею є збір-ка польського плакату, яка налічує понад 1,5 тис. од. зб. Широко представлене у фонді плакатне мистецтво Австрії, Німеччини, Іспанії, Англії, Чехії, Румунії, Росії, Швеції, Америки та ін. Українське плакатне мистецтво репрезентують твори львівських і наддніпрянських художників міжвоєнного двадцятиліття - П. Холодного, П. Ковжуна, В. Січинського та інших.
    Володіючи насправді унікальними збірками, МЕХП розглядає, як один з головних напрямів своєї діяльності, їх планомірну та ефективну популяриза-цію. Згаданий процес включає три вагомі складові: 1) експонування фондових колекцій безпосередньо у виставкових залах МЕХП; 2) репрезентацію основ-них фондових колекцій в регіонах України; 3) показ окремих фондових збірок за кордоном.
    Оцінюючи здобутки останніх п'яти років, можемо виділити низку виста-вок. Зокрема в залах МЕХП серед інших були показані такі виставки із фондів: до 100-річчя від дня народження відомого художника і суспільного діяча поча-тку ХХ ст. Едварда Козака (2002), "Народний одяг України і Польщі в малюн-ках Є.Глоговського та К.Келісінського" (2004), "Польські плакати Арт-Деко" (2005), "Американський плакат кінця ХІХ - початку ХХ ст." (2005), "Чеська культура у Львові" (2005).
    В числі основних в містах України експонувалися: у Волинському крає-знавчому музеї - "Плакати Альфонса Мухи" (2002 р,), а також згадані вище "Польські плакати АРТ-Деко" (2005); в Музеї історії міста Дніпродзержинська - "Українська народна іграшка", (2002); в київській галереї "Родовід" - "Мис-тецтво Гуцульщини та Покуття" (2003).
    Серед закордонних виставок виділимо "Скарби євреїв Галичини", які були показані в Музеї м. Шльонсберг (Німеччина, 2002) та Музеї Шльоскітнес м. Кітзес (Австрія, 2005), "Мистецтво Гуцульщини та Покуття" - в Чикаго (США, 2004), "Кришталева гута в Старостві Любачівському 1717- кін.ХУІІІст." - в національному музеї в м. Варшава (Польща, 2004 р.), "Плака-ти Альфонса Мухи" - в м. Козлувка (Польща, 2005).
    Експонати фондових збірок МЕХП долучалися до багатьох спільних концептуальних виставок, зокрема: - "Польські жінки" (Музей в Радомі, Польща, 2003 р.), "Ляльки Польщі, ляльки світу" (Львів, МЕХП, 2003 р.), но-востворена експозиція у "Китайському палаці" Золочівського замку (2004), "Гданськ для Речі Посполитої" (Польща, 2004), експозиція, присвячена 480-им роковинам одержання м. Долина Магдебурзького права (Краєзнавчий музеї м. Долина, 2005), виставка з нагоди відкриття у Львові музею "Львівська пивова-рня" (2005) і багато інших.
    Як і кожен музей, МЕХП сьогодні має свої проблеми. Зокрема, все від-чутнішою стає нестача відповідно обладнаних фондових приміщень, а також брак фінансування на збереження і реставрацію експонатів, організацію куль-турно-мистецьких акцій в Україні та за її межами, скерованих на популяриза-цію унікальних фондових колекцій. Цілком очевидно, що активна виставкова діяльність, реалізація спільних проектів як з музеями України, так і з музейно-культурологічними організаціями за кордоном, відкривають великі перспекти-ви, можливості дослідження і популяризації унікальної української культурно-мистецької спадщини, активного її залучення до скарбниці сучасної світової цивілізації.

(1) Булгакова Л. Народний одяг / Музей етнографії та художнього промислу Інституту народознавства НАН України. - Львів, 1996. - С. 22.
(2) Никорак О. Українська народна тканина ХІХ - ХХ ст. Типологія, локалізація, художні особливості. - Львів, 2004. - С.5.
(3) Булгакова Л. Тканина / Музей етнографії та художнього промислу Інституту народознавства НАН України. - Львів, 1996. - С. 17.
(4) Станкевич М.Є. Українське художнє дерево ХVІ - ХХ ст. - Львів, 2002. - С.456.
(5) Герус Л. Українська народна іграшка. - Львів, 2004. - С.207.
(6) Інвентарні книги МЕХП.