ВІСНИК Одеського Історико-Краєзнавчого Музею (випуск 8)



В. Берковський

Джерела до історії Одеського історико-археологічного музею періоду 1920-х рр. в фондах ЦДАВО України
                                                                                                            
    Поступ української історичної науки щораз більше вимагає прискіпливої уваги до джерельної бази будь-якого дослідження. Введення в науковий обіг нових масивів джерел, опісля відкриття т.зв. "спецхранів", дозволяє по-новому підійти до висвітлення тих чи інших подій, більш об'єктивно оцінити ситуацію, що створилася в певний проміжок часу. Особливе місце з-посеред всього різноманіття джерел, що зберігаються в архівах України, займають документи, що стосуються розвитку освіти та культури. В цьому контексті особливої ваги набувають комплекси джерел, які стосуються розвитку музеїв України. Власне тому за об'єкт даного дослідження було обрано ті фонди Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України (ЦДАВО), що містить у собі джерела до історії одного з провідних музеїв Півдня України - Одеського історико-археологічного музею (ОІАМ). Таким чином в даній статті розглядається фонд 166 "Міністерство народної освіти України", як одне з найбагатших і найцікавіших зібрань в складі ЦДАВО України. Принагідно слід зазначити, що до сьогодення документи Одеського історико-археологічного музею з зібрань ЦДАВО України не були об'єктом спеціального джерелознавчого аналізу.
    Розглядаючи документи пов'язані з діяльністю ОІАМ, слід відзначити, що практично протягом 1920-х рр. саме цей музей відігравав одну з провідних ролей у формуванні культурного, освітнього та пам'яткоохоронного простору новоствореної Української радянської республіки. При цьому поважну джерелознавчу проблему становить класифікація документів фонду 166, що безпосередньо стосуються діяльності музеїв України. Як свого часу вказував А. Д. Муравйов найбільш прийнятними способами класифікації джерел є класифікування їх за змістом, походженням, типом та видом. (1) За цією схемою, згідно М. Н. Черноморського, джерела, що утворилися в результаті діяльності різного роду закладів та інституцій поділяються на: а) документи утворені в процесі організаційної діяльності розглядуваної інституції; б) документи, що висвітлюють компетенцію закладу; в) матеріали підсумкового характеру; г) документація, що характеризує особовий склад інституції. (2) Поряд з цим не можна не відзначити, що подібна класифікація є доволі умовною і в окремих моментах не здатна охарактеризувати всі типи та види документів, що використовувалися в обігу в музеях в першій половині ХХ ст. Таким чином базуючись на типово-видовому способі аналізу документальних джерел серед матеріалів 166-го фонду ЦДАВО України нами було виділено наступні умовні групи документів, що стосуються діяльності ОІАМ - документація адміністративного характеру, документація фінансово-господарського характеру, документи щодо науково-педагогічної інфраструктури, документація щодо аспірантських справ та документи особового характеру:
    І) Серед документації адміністративного характеру, на нашу думку, органічно виділяється три умовних джерельних підгрупи. До першої підгрупи нами віднесено було таке полівидове джерело як Операційні плани діяльності ОІАМ за різні роки (1925-1926, 1926-1927, 1928-1929 рр.). Оцінюючи дане джерело не можна не відзначити його унікальність та багаті інформативні можливості. Зокрема в Операційних планах діяльності ОІАМ відображено практично всі аспекти діяльності даного музею. Наприклад:
    а) відомості про штатну структуру музею. Станом на 1 липня 1926 р. адміністрація музею складалася з директора - проф. С. С. Должевський, вченого охоронника - М. Ф. Болтенко, завідувача нумізматичним кабінетом - К. М. Мілісавлевича, зав. бібліотекою - В. С. Фоменко, машиністки - Т. І. Добровольської. Крім того до адміністративних штатів було уведено двох доглядачів залів - К. Ф. Соловйова та Г. А. Доконта, та сторожа - К. П. Соловйова. (3) Цілком очевидно, що для функціонування музею на відповідному рівні такі штати були замалі. Власне тому, наприкінці 1926 р. керівництвом ОІАМ спільно з представниками спілки "Робос" було розроблено та подано до губернського управління науки проект штатної структури на 14 посад. На жаль, даний проект так і не було втілено в життя. Що більше, відповідно до директиви Наркомосвіти, і так обмежену штатну структуру музею скорочують. (4)
    б) про науково-педагогічну діяльність музею. Зокрема за період від 1 жовтня 1928 по 1 жовтня 1930 рр. аспірантуру при ОІАМ мали закінчити 3 аспіранта-стипендіата (Е. Г. Оксман, В. О. Пора-Леонович і В. О. Веніамінова (Талько-Грінцевич)), два аспіранта без стипендій (Г. Д. Штейнванд і М. М. Віркау) та один здобувач прикріплений до єгипетського відділу музею (С. В. Донич). (5) Сюди ж відноситься інформація про лекції, семінарські та лабораторні заняття, що були проведені працівниками музею. Так, наприклад, в 1925 р. проф. С. С. Должевський провів ряд семінарів з теми "Епіграфіка Північного Чорномор'я", "Вивчення літературних джерел щодо історії й технології античної матеріальної культури". (6)
    в) про дослідну діяльність. Наприклад, в 1925-1926 рр. ОІАМ провів розкопки: неолітичної стоянки між селами Усатово та Великий Куяльник (під кер. М. Ф. Болтенка), Ольвії (під кер. проф. Б. І. Фармаковського, острова Березані (під кер. М. Ф. Болтенка). Також було проведено ряд виїзних експедицій, де провадилися не лише археологічні, але й етнографічні дослідження. Зокрема такі виїзди були до ст. Слобідка, до Зиновіївської та Херсонської округ. В кожному з цих випадків, в першу чергу, провадилися пошуки неолітичних стоянок первісних людей. (7)
    г) службові характеристики на працівників музею. даний тип документів зберігся лише в межах записки на оплату праці співробітникам ОІАМ за 1925-1926 рр. (8)
    До другої підгрупи відносяться документи, що характеризують адміністративно-управлінську складову музею. Зокрема це правила внутрішнього розпорядку(9) та мінімальний нормований штатний склад музею, складений на той випадок, якщо дану інституцію буде зачинено для відвідування. (10)
    Окрему доволі інформативну підгрупу становлять документи пов'язані з плановою перевіркою ОІАМ, яка відбулася 1 лютого 1926 р. Слід відзначити, що в результаті перевірки музей було зачинено більш як на 2 місяці і адміністрації музею довелося звертатися до Одеського окружного суду, Одеського відділу ДПУ та уповноваженого Укрнауки по Одесі з приводу розпечатання окремих приміщень, шаф з книжками, столів з нумізматичними колекціями. (11)
    ІІ) фінансово-господарська документація. Фактично з перших днів від свого заснування ОІАМ постійно відчував труднощі у фінансовому та господарському забезпеченні. Представлені в аналізованому фонді документи доволі яскраво відображають ту ситуацію в якій доводилося працювати співробітникам музею в 1920-х рр. При цьому основну господарську проблему становив стан будівлі в якій розташовувався музей. Зокрема, як відзначається в зверненні дирекції ОІАМ, ще у 1922 р. було піднято питання щодо розширення музейної площі, оскільки приміщень будинку, виділеного для музею ще в 1906 р., для музею перестало вистачати. В цій ситуації - "значна частина експонатів не може бути експонованою, величезні збірки нумізматичного кабінету не можуть бути відкриті для відвідування широким колам населення, нема приміщення для переховування резервів, що лежать забитими в ящики й руйнуються, нема приміщення для фото й реставраційної лабораторії, операції якої переводяться в бібліотеці, що є неприпустимим, нема приміщення для канцелярії для читальні і на решті Музей не має можливості перевести аби які ґрунтовні перестановки /напр. для виставки, для ремонту зовсім не маючи для такої операції потрібної площі". (12) Разом з тим позитивного рішення ОІАМ вдалося добитися лише в 1926 р. коли приймається рішення про передачу музею спочатку будинку Одеської філії Вукопспілки по вул. Ласточкіна, 4, а пізніше - по вул. Ласточкіна 2. (13)
    Однак допоки питання з новим приміщенням не було вирішено, ОІАМ робив усе можливе для забезпечення нормальної діяльності старого приміщення. Про це, наприклад, говорить виписка з протоколу засідання колегії Укрглавпрофобра від 11 січня 1923 р. щодо виділення коштів Одеському обласному історико-археологічному музею засобів на забезпечення протипожежної охорони. (14)
    Врешті-решт аналізуючи дану групу документів не можна не відзначити такого важливого фінансово-господарського документу як Господарський план музею на 1928-1929 бюджетний рік. (15)
    ІІІ) документи, що характеризують фонди музею. В першу чергу це рішення та домовленості щодо передачі музею різного роду збірок. Наприклад, 18 січня 1924 р. Одеське губернське управління професійної освіти приймає постанову про передачу ОІАМ нумізматичної та керамічної колекцій Одеського інституту образотворчих мистецтв, що залишилися в даній інституції після розформування т.зв. "Музея Изящных Искусств". (16)
    До цієї ж групи входять документи пов'язані з передачею тих чи інших фондів ОІАМ в інші музеї. Наприклад, з липня 1926 р. точиться суперечка між ОІАМ та Керченським музеєм, щодо повернення останньому матеріалів з археологічних розкопок проведених працівниками Одеського музею в Керчі. (17) Доволі цікавою в даному випадку є одна з тез відповіді Одеської краєвої комісії по охороні пам'яток матеріальної культури - "Справа передачи речей Керченської або Кримської Старовини … мусить бути вирішена Міжспілковою Комісією СРСР … разом з розв'язанням питання про повернення спеціально українських … цінностей". (18)
    В тому ж 1926 р. з фондів ОІАМ було вилучено та передано до новоствореного Українського Етнографічного Музею в Одесі низку експонатів етнографічного характеру (зокрема декілька портретів пензля українських художників XVII ст.). (19) Однак в результаті перемовин 10 грудня 1926 р. до Українського музею було передано 19 експонатів. Серед них: 4 малюнки "Козак Мамай", 14 одиниць козацьких речей зібраних працівниками ОІАМ під час розкопок на Катеринославщині та Херсонщині, а також зразок гуцульського одягу. (20)
    Загалом слід відзначити, що документи даної групи джерел яскраво відображають, що якщо до 1925 р. музей ще займався накопиченням експонатів, то з 1926 р. під тиском адміністративного ресурсу відбуваєтсья поступове розпорошення фондів та колекцій ОІАМ. Так, наприклад, в грудні 1926 р. 55 експонатів (в основному зброя XVII-XIX ст.) було передано Одеському окружному Музею міліцейського розшуку, (21) в липні 1927 р. військові експонати музею також було передано, на вимогу політуправління УВО, до Одеського музею "Дом Червоної армії". (22) Результатом постійних вилучень експонатів з ОІАМ стало офіційне звернення директора музею проф. С. Должевського до Укрнауки з описом тих фондів музею, які не підлягають вилученню (подарунки Тібетського Далай-Лами, колекції знахідок з о. Березань тощо). (23)
    IV) науково-дослідницька діяльність. До даної групи документів відносяться в першу чергу видавничі плани ОІАМ. Зокрема в 1928 - 1929 рр. музей запланував видати: 1) Збірник ОІАМ, до якого увійшли наукові статті з первісної та античної археології, а також з археології Далекого Сходу (15 ум. друк. арк.); 2) два путівника - по керамічному та єгипетському відділах музею. (24) Також до даного виду джерел віднесено заявки та звіти щодо проведення наукових досліджень. Наприклад, це звіт А. В. Зографа про проведення влітку 1926 р. в ОІАМ дослідження нумізматичного матеріалу. (25) Щодо першого типу, то до нього відноситься заявка та звіт про виконання звернення Центрального Архівного Управління України від 4 лютого 1929 р. щодо перевірки наявності в фондах музею листа генерал-майора Вейсбаха до Коштового отамана Білецького від 1734 р. (26)
    Врешті-решт серед документів даної групи не можна не згадати збережені оригінали протоколів з першого по чотирнадцяте засідання наукової ради ОІАМ за 1926-1929 рр. (27), план організації підготовки аспірантів в стінах ОІАМ і, що є доволі унікальним явище, збереженні формуляри іспитів аспірантів ОІАМ. (28)
    До останньої групи документів, що розкривають історію та діяльність ОІАМ належать звернення та листування музею з Управлінням науки щодо призначення пенсій вдовам бувших працівників культури Одещини. Зокрема збереглося звернення ОІАМ щодо призначення пенсії вдові колишнього члена Одеського товариства історії та старожитностей Володимира Миколайовича Ястребова та листування щодо призначення пенсії вдові художника Амвросія Андрійовича Ждахи. Принагідно слід зазначити, що якщо щодо результату першого звернення документів в ЦДАВО України не збереглося, то щодо другого збереглося повідомлення відповідального секретаря Управління наукових установ НКО Риженко з інформацією, що вдові художника було призначено персональну премію у розмірі 30 карб. (29) В загальному ж можна відзначити, що, з огляду на постійні звернення та клопотання як ОІАМ, так і інших наукових установ Одеси, в серпні 1928 р. А. А. Ждасі було призначено одноразову поміч у розмірі 50 карб., а постійну пенсію лише з лютого 1929 р. (30)
    Підсумовуючи дане дослідження є можливим констатувати неабияку важливість фондів ЦДАВО України не лише для вивчення історії Одеського історико-археологічного музею чи інших музейних інституцій як Одеси, так і України в цілому, матеріали яких знайшли своє відображення в документах фонду 166 "Міністерство Народної Освіти УРСР", але й для створення загальної картини розвитку музейної справи України на початку ХХ ст.


(1) Муравьев А. В. Предмет и задачи источниковедения // Источниковедение истории СССР / ред. И. Д. Ковальченко. - М., 1973. - С. 5-6.
(2) Черноморский М. Н. Делопроизводственная документация государственных учреждений и организаций // Источниковедение истории СССР / ред. И. Д. Ковальченко. - М., 1973. - С. 464, 467-468, 471.
(3) Центральний державний архів вищих органів влади та управління України (Далі - ЦДАВО України). - Ф. 166. - Оп. 5. - Спр. 728. - Арк. 9-9зв.; Оп.6. - Спр. 2374. - Арк. 2.; Спр.6121. - Арк. 6.
(4) ЦДАВО України. - Ф.166. - Оп.6. - Спр. 2374. - Арк. 2зв.
(5) Там само; ЦДАВО України. - Ф.166. - Оп.6. - Спр.6121. - Арк. 6-6зв.
(6) ЦДАВО України. - Ф.166. - Оп.5. - Спр.728. - Арк. 10зв.-11.
(7) Там само. - Арк. 11.
(8) Там само. - Арк. 24зв.-26зв.
(9) ЦДАВО України. - Ф.166. - Оп.6. - Спр. 2374. - Арк. 5-8зв.
(10) Там само. - Арк. 11-11зв.
(11) ЦДАВО України. - Ф.166. - Оп.6. - Спр.6121. - Арк. 1-4.
(12) ЦДАВО України. - Ф.166. - Оп.6. - Спр. 2374. - Арк. 17.
(13) Там само. - Арк. 17-18.; ЦДАВО України. - Ф.166. - Оп.6. - Спр.6125. - Арк. 33, 34-34зв.
(14) ЦДАВО України. - Ф.166. - Оп.4. - Спр.266. - Арк. 1.
(15) ЦДАВО України. - Ф.166. - Оп.6. - Спр. 2374. - Арк. 4.
(16) ЦДАВО України). - Ф.166. - Оп.4. - Спр.266. - Арк. 2-3.
(17) ЦДАВО України. - Ф.166. - Оп.6. - Спр.6121. - Арк. 1-9.
(18) ЦДАВО України. - Ф.166. - Оп.6. - Спр.6125. - Арк. 4.
(19) Там само. - Арк. 10-10зв.
(20) Там само. - Арк. 22.
(21) Там само. - Акр. 23-24.
(22) Там само. - Арк. 17.; ЦДАВО України. - Ф.166. - Оп.5. - Спр.728. - Арк. 18-22зв.
(23) ЦДАВО України. - Ф.166. - Оп.6. - Спр.6125. - Арк. 25.
(24) ЦДАВО України. - Ф.166. - Оп.6. - Спр. 2374. - Арк. 16.
(25) ЦДАВО України. - Ф.166. - Оп.6. - Спр.6125. - Арк. 15.
(26) Там само. - Арк. 26, 28.
(27) ЦДАВО України. - Ф.166. - Оп.6. - Спр.6126. - Арк. 2-32, 56-59, 62.
(28) Там само. - Арк. 19, 20, 21, 51, 52.
(29) ЦДАВО України. - Ф.166. - Оп.6. - Спр.9506. - Арк. 4-18; Спр.9549. - Арк. 1.
(30) ЦДАВО України. - Ф.166. - Оп.6. - Спр.9506. - Арк. 4, 10.