Спіритичні сеанси початку XX століття - якими вони були? Спіритичні сеанси початку XX століття - якими вони були?

Як і в наші дні, найчастіше медіумами були звичайні шахраї, що намагаються зірвати куш на тих, що бажають вірити в чудеса. Зрозуміло, навіть сотні викриттів подібних шарлатанів тоді, як і зараз, зовсім не скорочували потік страждущих, що викладають свої кровні черговому медіумові. Матеріал підготовлен історічним розділом (https://irinin.com/istoriia.html) онлайн журналу "Irinin Journal".

Історія втім, для того, щоб створити антураж присутності духів, окультним магам все ж треба було потрудитися, так що спосіб їх заробітку можна порівняти з тим способом, яким заробляють собі на життя фокусники. З тією, правда, обмовкою, що «чудеса» підносилися як чудеса, а не банальна «спритність рук». Про те, як проходили спіритичні сеанси, свідчать фотографії тих років. Часто на них ми можемо бачити, як з тіла медіума виходить так звана ектоплазма. Так, на наступних двох досить огидливих знімках, зроблених імовірно в 1910 році, зафіксована ворожка Марта Беро, також відома як Єва Кар'єр.

Знаменита Марта Беро та її історія

Мадам Беро якраз і спеціалізувалася по екскреції з отворів свого тіла (носа, рота, вух) ектоплазми. Коли мадам входила в транс, на субстанції проявлялися загадкові особи. Зрозуміло, сеанс, як і інші подібні заходи, проходив в мороці, тому присутні не бачили, що ектоплазма є звичайною тонкою матерією - шифоном, газом або мусліном. Інший медіум на ім'я Мина Крэндон виявилася ще винахідливішою і використала для відтворення ектоплазми баранячі легені. У хід також йшли жований папір, мило і яєчний білок.

Марта Беро, втім, не відставала. Після ряду виступів з ектоплазмою вона навчилася грати зі світловими ефектами (чим вам не привід для інтересу мас до фізики?). На щастя, через декілька років мадам Беро була остаточно викрита.

Популярні трюки спірітичних сеансів

Популярним трюком серед екстрасенсів були знамениті «літаючі столи». Найчастіше ці столи можна було побачити лише на фотокартках, що рекламують здібності того або іншого медіума і зазивають на сеанс довірливу публіку. Робилися вони, наприклад, так. Камера з фотопластиною встановлювалася на довгу витримку, а «таїнство» відбувалося при червоному світлі, що не засвічує емульсію. У потрібний момент «дух» із-за білої фіранки перевертав стіл, медіум натискав кнопку, спрацьовував фотоспалах, і - вуаля! - знімок «літаючого» столу готовий. Чи варто говорити, що усі інші, хто був присутнім на знімку і робив здивовані очі, були підставними особами. Історія така, щоіноді столи не літали - на сеансах із сторонньою публікою вони могли просто ворушитися і підстрибувати. У цьому їм допомагали моторні ноги самого медіума, активно працюючі під столом. Як бачимо, спіритичні сеанси тих років були як самими невитіюватими, так і досить дотепними «чудесами», які при хорошому розкладі могли б претендувати на цілком чесні і дуже цікаві фокусні номери на арені цирку.

Медіуми революційних років СРСР

Пізніше, в 1930-х, коли наукові досягнення, а з ними і їх популяризація, попрямували по планеті стрімкими темпами, фізичним викрутасам медіумів з підстрибуючими столами і ектоплазмою довелося канути в Лету. Сподіватися залишалося лише на фокуси ментальні. Популярність отримало «мовлення» від імені духу. Відома колись медіум на ім'я Мойрик Моріс віщала від імені духу Сили. У момент «мовлення» тіло пані клякнуло, голос перетворювався з жіночого в чоловічій, а імпровізований потік пророцтв міг тривати до 45 хвилин без угаву.

З появою телебачення (а в нашій країні ще і з розвалом СРСР) екстрасенси освоїли і його, лише трохи змінивши характер своїх напучень. Тепер вони заряджали телеглядачам воду, а найбільш юних з них «позбавляли» від енурезу.