Напередодні свята Івана Купала, до музею завітали підопічні ГО «Запорука Майбутнього» - дітки з особливими потребами, які разом зі своїми батьками стали учасниками цікавого майстер-класу «КУПАЛЬСЬКИЙ ВІНОЧОК» від майстрині народної творчості Світлани Нані. В ароматній атмосфері духмяних трав та квітів відбувалося надзвичайно чарівне дійство.
     Ще за дохристиянських часів одним з найулюбленіших свят у наших пращурів було свято Івана Купала. За народними віруваннями Купало був богом достатку та щедрого врожаю, покровителем молоді та щирого кохання, людської відваги та родинної злагоди. Саме тому на купальські гуляння виходили всім гуртом.
     За звичаями, свято супроводжував цілий цикл різноманітних народних обрядів, пов'язаних з природніми стихіями - вогнем та водою. Вважалося, що саме в цей день природа набирала найбільшої магії: вогонь своїм пекельним полум'я був здатний знищити будь-які хвороби та недуги, очистити душу, вода - подарувати міцне здоров'я тілу людини, а свята земля - віддати свою чарівну силу зібраним до світанку цілющим травам.
     З першими променями сонця ходили босоніж по смарагдовому оксамиту степового килима, умивалися кришталево прозорою джерельною водою та збирали лісові трави, на листях яких ще виблискували в перших променях сонця, наче дорогоцінне каміння, краплинки ранішньої роси. З трав та квітів робили букети, які потім розкладали у будинку, аби захистити рідну домівку від чорного ока та злих духів. Наші предки вірили, що саме цього дня природа наче оживає, відкривається для людей, а рослини набувають не лише цілющих, а й потужних захисних властивостей.
     На Купала молодь з задоволенням водила хороводи, купалася в річці чи озері, омивалася джерельною водою, стрибала через величезне багаття. У густих сутінках теплої літньої ночі блукала суміш ароматів свіжого сіна й польових квітів та терпкого диму від вогнищ, линули купальські співи та веселий сміх. Видиво було одночасно казковим й урочистим.
     Найвідважніщі хлопці ходили вночі до лісу в пошуках цвіту папороті. А дівчата виплітали з польових квітів та трав вінки - символ дівочої долі, ворожили на майбутнє, на любов. У середину вінка ставили запалені свічки й пускали його по воді, аби дізнатися, хто цьогоріч першою стане до шлюбу.
     Під час музейного майстер-класу всі його учасники - і діти, і їх батьки, завдячуючи майстерності мисткині С. Нані, ніби поринули у сиву давнину, познайомилися з новою технікою - етнофлористикою та навчилися виготовляти з різнотрав'я (ромашки, м'яти, звіробою, лаванди, полину тощо), маку та колосків пшениці купальські вінки - чудодійні обереги, замовляючи їх на щастя та благополуччя.
     Цього року свята літнього циклу - християнська Трійця та старослов'янське свято Івана Купала випали разом. Сподіваємося, що це співпадіння ще більше підсилить магію Зелених свят, подарує нашому народові мир та добробут, відгонить будь-яке зло та надасть сили і наснаги нашим мужнім воїнам ЗСУ, завдячуючи яким ми маємо можливість проводити такі цікаві заходи.