![]() ![]() ![]() |
![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() |
ВІСНИК Одеського Історико-Краєзнавчого Музею (випуск 15)До одеських сторінок біографії Івана Маловічка Хоменко К. С.  (скачать pdf)
УДК 929Маловічко(477.74-21):82 К. С. Хоменко До одеських сторінок біографії Івана Маловічка У статті подано результати архівних досліджень біографії українського поета-футуриста І. К. Маловічка. В центрі уваги зв’язки поета з Одесою. Ключові слова: І. К. Маловічко, український футуризм, Розстріляне відродження, Одеська кіностудія ВУФКУ, Одеський державний технікум кінематографії ВУФКУ.
В 1990-ті рр. до читачів почали вертатися письменницькі імена, що були вилучені з літературного ужитку в результаті кривавих репресій 1920-1930-х рр. Цей період в українській літературі отримав трагічну назву — Розстріляне відродження. Зусиллями літературознавців та істориків по крихтам збиралися відомості про знищених тоталітарним режимом митців. Були заповнені величезні прогалини, і літературний процес 1920-х рр. набув яскравості і довершеності. Однак зусилля наукового пошуку останніх двох десятиліть не змогли засвоїти весь масив речників українського відродження. І на сьогодні лишаються «чорні діри» в літературознавстві 1920-х рр., що потребують дослідження, вивчення і популяризації доробку письменників, які були неправедно покарані і творчість яких була несправедливо забута. Одне з таких забутих імен — Іван Кирилович Маловічко, на початку 1930-х рр. відомий український поет-футурист, прозаїк та журналіст. За бібліографією видно, що він тільки розпочав свою письменницьку діяльність, експериментував з формою у віршах, писав художню прозу, публіцистику. Потім раптовий арешт і скорий суд — 17 листопада 1937 р. київською трійкою І. К. Маловічко був засуджений до розстрілу. Вирок було виконано 26 листопада 1937 р. За життя Івана Кириловича вийшли окремими книгами його твори: «Шефи. Поема» (1930), «Головам на плечах» (1930), «Соціалістична весна. Поема» (1930), «По морях» (1931), «Морейн із Комі» (1934), «З історії Одеського порту» (1935), «На кордоні» (1936). Після розстрілу автора його книги були вилучені з бібліотек і знищені. Поняття український футуризм пішло в забуття. Першим дослідником українського футуризму став канадський літературознавець Олег Ільницький. У його книзі «Український футуризм 1914-1930» ім’я І. К. Маловічко побіжно згадується сім разів [12, c.148, 160, 180, 205, 211, 212, 258]. У 2014 р. вийшла антологія «Українська авангардна поезія. Антологія 1910-1930», вона містить невелику біографію, бібліографію та чотири вірші Маловічка [13, с. 343-356]. Треба зазначити, що електронні ресурси дають досить цікаву інформацію щодо Івана Маловічка. У соціальній мережі Facebook, наприклад, є сторінка «100 років українському футуризму / Centennial of Ukrainian Futurism». Поміж інших є дві публікації, які присвячені І. К. Маловічку: уривок поеми «Шефи» та фрагменти спогадів Олексія Полторацького про Івана Маловічка [8]. В Українській Вікіпедії [9] є стаття про Івана Маловічка, де зазначено, що «це незавершена стаття про особу». За півроку стаття у Вікіпедії поповнилася досить цікавими матеріалами. На жаль, вся інформація у мережі Інтернет викладена без посилань на першоджерела. Для того щоб відтворити повну біографію повернутого із забуття поета, насамперед звернемось до архівних документів. Перш за все звертає увагу, що навіть прізвище поета в різних документах пишеться по- різному - Маловічко та Маловичко. У статті прізвище написане так, як вказував поет у власноруч написаних документах. І. К. Маловічко народився 7 листопада (25 жовтня) 1909 р. в селі Верещаки Лисянсько- го району Черкаської області у родині бідних селян. У родині було троє дітей. Старший брат Григорій у 18 років поїхав на Далекий Схід. Молодший Олександр став студентом Далекосхідного державного університету. Пізніше Олександр Маловічко очолив кафедру геофізики Пермського університету. Іван Маловічко закінчив сільську школу і згодом почав працювати вчителем початкових класів у школі села Радчи- ха Катерининського повіту на Уманщині. Але це не задовольняло амбітних бажань юнака. Його вабило велике місто. Іван захоплювався поезією та мріяв про кіно. І влітку 1928 р. він лишає рідне село та переїжджає до Одеси. В серпні того ж року І. К. Маловічко вступає в Одеський державний технікум кінематографії ВУФКУ на екранне відділення [5, арк. 1]. В результаті роботи над дослідженням обставин життя І. К. Маловічка в Одесі у фондах Державного архіву Одеської області (далі — ДАОО) вдалося знайти фонд технікуму [2]. Деякі документи цього фонду буде наведено нижче. «Одесский государственный техникум кинематографии Всеукраинского фото-киноуправления, г. Одесса». У цьому фонді всього 349 одиниць зберігання з 1924 по 1930 рр. Одеський держаний кінотехнікум був розташований на вул. Чичеріна, 3, у Бульварному районі міста Одеси. У 1928 р. очолював цю установу Олександр Никонорович Денісов.
Наприклад, у 1928 р. заяви до вступу у технікум подали 180 чоловік, з яких 153 абітурієнтам було відмовлено. І лише 27 чоловік зарахували до технікуму, з яких 10 чоловік вступили на екранне відділення (у т. ч. І. К. Маловічко) та 17 чоловік — на технічне відділення. Далі у документах докладно розписано, що серед тих, кого прийняли до технікуму, українців було 17 (63%), росіян — 6 (22,2%), євреїв — 3 (11,1%), поляків — 1. Чоловіків — 23, жінок — 4. Всього у 1928 р. в Одеському кінотехнікумі навчалось 108 студентів. Із них: на І курсі — 27 осіб, на ІІ курсі — 42 особи, на ІІІ курсі — 39 осіб. «Одеський Державний Технікум Кінематографії. Учбова частина 1928 рік. Справи прийому студентів. Поч. 22 серпня 1928 — зак. 8 вересня 1928 р.» [3, арк. 10]. У цій справі також зберігаються протоколи засідань приймальної комісії, списки абітурієнтів і т. п. На одній із сторінок справи «Список абітурієнтів, які викликаються до засідання приймальної комісії, що відбудеться в середу 5-го вересня о 11:00 та 17:30». Під номером 22 зазначений І. К. Маловічко. У цій же справі можна знайти документи, які яскраво характеризують особливості життя та вступу в державні вузи у кінці 1920-х рр. Наприклад, такі заяви. «Копия. Центральной приемной комиссии Нар- образа. От жителя гор. Бершади Х. Н. Штейна члена союза «Швейников», комсомольца. Заявление. Приехал к Вам Гольдберг Исаак Борисович, сын крупного непмана, который занимается у несколь Так что прошу принять во внимание мою просьбу и не только просьбу, а придерживаться указания Центра, прошу к испытаниям его не допустить. Правильность может удостоверить Бершадский Горсовет, Тульчинского Округа. 10УШ 28. Проситель Х. Штейн [підпис] [3, арк. 21]. у j t<.( (*l£ С f**- C . r ci / // (Xcf. 1 * 0 *-f t9 & f гхта.^> аре**-* yC-i/a^" v:shapes="_x0000_s1029">Поміж інших документів у цьому фонді зберігається особова справа студента Івана Мало- вічка [6, арк. 1-3]. Ця справа містить всього три документи: заяву про вступ, анкету для вступу та прийомну картку. У прийомній картці вказані оцінки з різних предметів, а також вклеєний невеликий портрет (38х33), який, очевидно, був вирізаний з великої фотографії. Заява про вступ f "I: 2 * сік p&t'o 4 > dfZtcc, •* try A tin.**-*' Ґ. Mt* ****+-• /л* ;r -/ І- С4 a** *¦< &4< 6 (^c/A v 6‘ /t/u/д & ? 11frt Cl t* *• /Ч-* (1 ^^'Jb-eccfc* Л.'ла іУ/h. 4 *C >fdm- Анкета до вступу в кінотехнікум ВУФКУ до технікуму та анкета, написані І. К. Маловіч- ком від руки чорним чорнилом. Далі буде наведено повний текст цих документів. «До іспитової комісії Одеського кінотехнікума від гр. с. Радчихи Катеринославського р-ну Уманської округи Маловічка Івана Кириловича. Заява. Прохаю іспитову комісію допустити мене до іспитів для вступу у кінотехнікум. Всі данні відомі з документів. Про [нерозб.] наслідки прохаю повідомити в найблищому [так!] часі на адресу: с. Верещаки [нерозб.]району на Уманщині. Платню за іспити не надсилаю [нерозб.]на пільгах що надаються сільським учителям. 13/VIII28р. Прохає: [підпис Маловічко]» Анкета для вступу в технікум — це рукопис Івана Кириловича. На жаль, документи та довідки, які він вказує у кінці анкети, відсутні. «Анкета Для вступу в Кінотехнікум ВУФКУ місто Одеса На який відділ бажає вступити. Екранний відділ Призвіще ім’я та по батькові. Маловічко Іван Кирилов. Рік і дата народження. 1909року 25 жовтня Стать. Чоловіча Національність. Українець Рідна мова. Українська Родинний стан. Не жонатий Чи є хто на утриманні. Є брат Маловічко [ім’я нерозбірливо] Партійність — безп. Чи член спілки, з якого часу. Член сп. «Рабос» № 182603 з 1/128р якої і № членського квитка Соцстан. Сільський вчитель, службовець Основна професія. Педпраця (учителювання та слюсар 5-го р-ду) Освіта. Середня Громадська і політична. Праця громадська у с. Радчисі праця. по організаціям Як довго живе з власної праці. З червня 1928 року Зазначити місце останньої с. Радчиха, Катер-р Уманщина, сільський праці і на якій посаді. учитель Соціальний стан батьків: Батьків немає. Були селянами Де постійно мешкає. с. Верещаки, Лисянського району на Уманищні. 11/VIII28р. Підпис [підпис Маловічко] Щоб ствердити подані в анкеті данні додаю такі документи 1) Довідку 1) народження 2) освіту 3) соцстан 4) здоров’я 2) 2 ар. Рекомендації 2) різних [нерозб.]» У зв’язку із ліквідацією екранного відділення технікум І. К. Маловічко не закінчив [4, арк. 1]. Окрім архіву кінотехнікуму в ДАОО зберігається архів ВУФКУ 1920-30 рр. [1]. На жаль, більша частина описів цього фонду втрачена. 23.08.1963 р. ці описи були передані Одеській кіностудії художніх фільмів. У 1990-ті рр. Одеська кіностудія переживала скрутні часи, пізніше у 2007 р. у приміщенні, де зберігалися архіви, була пожежа. Вже у наші часи кіностудія змінила форму власності. Частково співробітникам ДАОО вдалося зберегти архів кіностудії, проте це документи вже післявоєнних років. Архівні документи Всеукраїнського фотокіно- управління 1920-1930-х рр. потребують більш ретельного пошуку. Можливо, щось збереглось у приватних колекціях або потратило до інших фондів чи установ.
У кінці 1928 р. І. Маловічко переїжджає до Харкова. Там Іван Кирилович шліфує свою письменницьку та поетичну майстерність. Постійно друкується у «Новій генерації». Працює журналістом у різних харківських газетах. Бере участь у численних літературних дискусіях. Після «самоліквідації» «Нової генерації» вірші І. К. Маловічка з’являються на сторінках київського «Авангард-альманаху», який редагував ще один виходець з Одеської кіностудії ВУФКУ Гео Шкурупій. З 1934 р. Іван Кирилович — член Спілки письменників України. В Одесу Іван Кирилович повертається у 1935 р., вже досить відомим поетом та журна Невдовзі подружжя переїздить з Одеси до Харкова. Оселяються вони у кооперативному будинку літераторів «Слово» за адресою вул. Червоних письменників, 5, кв. 52 (зараз вул. Культури, 9). Пізніше цей будинок назвуть «крематорій» та «дом предварительного заключения» [10]. Сьогодні на будинку «Слово» висить меморіальна дошка, вшановуючи більше ста імен українських митців, серед яких ім’я І. К. Маловічка. 21 вересня 1937 р. І. К. Маловічко був заарештований в Харкові. Його звинуватили в ан- Джерела та 1. Державний архів Одеської області (далі — ДАОО). — Ф. Р-917. 2. ДАОО. — Ф. Р-3870.
3. ДАОО. — Ф. Р-3870. — Оп. 1. — Спр. 40. 4. ДАОО. — Ф. Р-3870. — Оп. 1. — Спр. 46. 5. ДАОО. — Ф. Р-3870. — Оп. 1. — Спр. 47. 6. ДАОО. — Ф. Р-3870. — Оп. 1. — Спр. 244. 7. ДАОО. — Ф. Р-8085. — Оп. 1. — Спр. 1426
тирадянській націоналістичній діяльності, до якої він нібито був втягнутий своїм другом та сусідом М. В. Семенком. Слідство відбувалося у Києві. 17 листопада 1937 р. київською трійкою І. К. Маловічко був засуджений до розстрілу, зв.: 54-8-11 [11]. Вирок було виконано 26 листопада 1937 р. [13, арк. 345]. У 1957 р., на клопотання дружини, справу І. К. Маловічка було переглянуто. Вирок було скасовано, а справу припинено за відсутністю складу злочину. З. Г. Зубковій (дружині І. Маловічка) видали довідку, в якій було зазначено, що її чоловік помер в ув’язненні від запалення легенів 26 жовтня 1942 р. І. К. Маловічка було посмертно реабілітовано та поновлено у членах Спілки письменників України. Надалі робота з архівними матеріалами дозволить більш детально відтворити життєпис та заповнити білі плями у біографії І. К. Маловічка. Також потребує пошуку, аналізу та перевидання і творчий доробок поета. література 10. Дукина Н. М. На добрий спомин. — Харків: Березіль, 2002. — 592 с. 11. Жертвы политического террора в СССР [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://lists.memo.ru/ d21/f285.htm. 12. Ільницький О. Український футуризм (1914- 1930) / перекл. з англ. Р. Тхорук. — Львів: Літопис, 2003. — 456 с. 13. Письменники Одещини: на межі тисячоліть: антоло- гія-довідник / упоряд. Б. І. Сушинський. — Одеса: Альфа-омега: ОКФА, 1999 . — 426 с. 13. Українська авангардна поезія (1910- 1930-ті роки): антологія / упоряд. О. Коцарев, Ю. Стахівська. — К.: Смолоскип, 2014. — 816 с.
Odessa pages of Ivan Malovichko biography K. Khomenko The article is dedicated to the results of archival research of the biography of the Ukrainian poet-futurist Ivan Malovichko. In the spotlight the article there are Ivan Malovichko’s cultural and personal contacts with Odessa. Keywords: Ivan Malovichko, marriage, Ukrainian futurism, Ukrainian Literature’s Executed Renaissance, Odessa state College of cinematography.
|